7 жовтня й сьогодення · Іран · 2023–тепер
Державна релігійна ідеологія, заперечення Голокосту та спонсорування як ісламістських, так і світських збройних угруповань забезпечили нападам 7 жовтня вже сформовану інфраструктуру.
Дослідіть країну: ІранОпубліковано WTJПублікацію оновлено
2023–тепер
7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення
Державна релігійна ідеологія, заперечення Голокосту та спонсорування як ісламістських, так і світських збройних угруповань забезпечили нападам 7 жовтня вже сформовану інфраструктуру.
Ворог уряду стає тягарем для сусіда
Іранські євреї мають історію набагато давнішу, ніж Ісламська Республіка. Проте офіційна риторика неодноразово зображувала євреїв через теорії змови та заперечення Голокосту, тоді як держава підтримувала збройні групи, які воюють з Ізраїлем.
Після 7 жовтня цей конфлікт спричинив новий тиск на меншість, яка вже живе під релігійними та політичними обмеженнями. Бути громадянином Ірану не захищало єврея від того, що до нього ставляться як до пов’язаного з Ізраїлем. Зовнішній ворог уряду може стати тягарем, покладеним на людей, батьківщиною яких був Іран.
Релігійна підозра стає державною владою
Давніші релігійні обмеження ставили належність іранських євреїв до суспільства в залежність від умов. Ісламська Республіка розширила поширення ворожості через офіційні ЗМІ, заперечення Голокосту та силові структури. Твердження про те, що сіоністи таємно контролюють західні держави, відтворюють давнішу теорію змови про владу євреїв, видаючи її за геополітику.
Іран також спонсорував ісламістські ХАМАС і «Палестинський ісламський джихад» поряд зі світською організацією «НФВП — Генеральне командування». Зв’язок між ідеологіями забезпечували реальний державний спонсор і збройна мережа. Після 7 жовтня колективне звинувачення зачепило й самих іранських євреїв: спостерігачі за свободою віросповідання описують тиск на лідерів громади та арешти у 2025 році. Єврейська ідентичність стала приводом припускати вірність Ізраїлю. Тут поєднання форм ворожості задається насамперед державою та її регіональними союзами, а антисіонізм дає змогу зображувати примус щодо релігійної меншини всередині країни як захід безпеки.
Конфлікт доходить до кухні та синагоги
У серпні 2025 року уряд Австралії заявив, що його розвідувальна служба оцінила, що Іран керував двома нападами, здійсненими минулого року: одним на єврейський бізнес у Сіднеї та іншим на синагогу в Мельбурні. Це було приписування спецслужб, а не вирок суду.
Об’єкти нападів розташовувалися поза межами і Ірану, і Ізраїлю. Вони належали до єврейського життя Австралії. Це звинувачення показало, як конфлікт між державами міг зачепити людей у третій країні через установи, обрані мішенями саме тому, що вони єврейські.