Погроми · Росія · 1881–1903

Чутки та політична ворожість допомогли перетворити заворушення на напади на єврейських сусідів.

Дослідіть країну: Росія

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

1881–1903

Погроми · У національній кризі меншості відводять роль лиходія

Чутки та політична ворожість допомогли перетворити заворушення на напади на єврейських сусідів.

Після вбивства

Після вбивства царя Олександра II у 1881 році антиєврейські напади поширилися по частинах імперії. Чутки покладали на євреїв колективну відповідальність за нестабільність. Жертви були мішенню за приналежність до спільноти, а не тому, що докази пов’язували кожну з них із вбивством.

Насильство потребує нагоди

Погроми включали напади на людей, будинки та підприємства. Підбурювання та неспроможність захисту допомогли зробити насильство можливим, хоча роль влади змінювалася залежно від події. Називаючи погром спонтанним, можна приховати, як існуюча атмосфера виключення заздалегідь визначала його мішені.

Кишинів, 1903

Кишинівський погром 1903 року відбувся в місті, яке нині розташоване в Молдові, а тоді було частиною Російської імперії. Хибне звинувачення в ритуальному вбивстві допомогло розпалити ворожнечу. Міжнародний резонанс погрому виявив закономірність: місцеве насильство могло спиратися на міф, який уже поширився в релігійних і політичних культурах.