Антисемітизм: Алжир

Алжирські євреї мали місцеве коріння до французького завоювання. Колоніальне правління реорганізувало їхній статус, і декрет Крем'є 1870 року колективно надав французьке громадянство більшості корінних євреїв у департаментах, у той час як більшість мусульман залишалися колоніальними підданими.

Дослідіть країну: Алжир

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Колоніальне громадянство стає мішенню кампанії

Алжирські євреї мали місцеве коріння до французького завоювання. Колоніальне правління реорганізувало їхній статус, і декрет Крем'є 1870 року колективно надав французьке громадянство більшості корінних євреїв у департаментах, у той час як більшість мусульман залишалися колоніальними підданими. Європейські поселенці-антисеміти атакували єврейську рівність через газети, виборчі рухи та насильство. Віші скасував це громадянство в 1940 році. Пізніший виїзд у період здобуття незалежності відбувся після історії колоніального відокремлення, переслідувань і війни за майбутнє країни.

До 1830–1870 рр

Місцеве коріння та завоювання · Завоювання змінює тих, хто контролює належність

Євреї вже належали до алжирського суспільства, коли Франція запровадила новий колоніальний порядок.

Громада до французького завоювання

Єврейські громади жили в алжирських містах до французького завоювання 1830 року. Їхні мови, релігійні традиції та культурне життя розвивалися разом із мусульманськими сусідами. Пізніше твердження, що євреї були просто французькою колоніальною присутністю, стерло історію, яка передувала колоніальному правлінню.

Колоніальне правління змінює статус

Французьке завоювання реорганізувало інститути та правову владу. Корінні євреї та мусульмани керувалися в рамках нерівної колоніальної системи. Зміна не була простим переходом від гноблення до свободи: нові правителі вирішували, які люди можуть отримати права та за яких умов.

Спільний світ розділений

У таких місцях, як Константіна, євреї та мусульмани брали участь в арабомовному культурному та музичному житті. Колоніальна класифікація не означала негайного зникнення відносин, але вона змінила умови, за допомогою яких люди керувалися. Правовий поділ міг би поглибити соціальні кордони всередині спільного локального світу.

1870–1939

Рівність і негативна реакція поселенців · Антисемітизм стає передвиборчою платформою

Указ Крем’є змінив громадянство, а політики-поселенці зробили рівність євреїв ворогом.

Декрет Крем'є

У 1870 році указ Крем’є колективно зробив більшість корінних євреїв у департаментах Алжиру французькими громадянами. Більшість корінних мусульман не отримали такого самого громадянства. Указ відкрив права для євреїв у колоніальній ієрархії, яка залишалася нерівною. Він також став осередком організованої антиєврейської опозиції.

Дрюмон і Режі мобілізують ненависть

Едуард Дрюмон і Макс Режі отримали політичні посади завдяки явно антисемітським кампаніям. Газети та рухи звинувачували євреїв в експлуатації Алжиру та вимагали виключення. Антисемітизм європейських поселенців був головною силою в цій історії; це не можна пояснити просто давнім конфліктом між місцевими релігіями.

Константіна, 1934 рік

Антиєврейське насильство в алжирському місті Константіні в 1934 році відбулося в ширшій атмосфері хвилювання та колоніальної напруги. Місцеві мусульмани брали участь у нападах, тоді як ворожість європейських поселенців також була частиною контексту. Ідентифікація цих течій пояснює більше, ніж присвоєння єдиного постійного ставлення будь-якій популяції.

1940–1943

Позбавлено громадянства · Право, яким володіли десятиліттями, викреслено

Режим Віші позбавив євреїв громадянства; висадка союзників не відразу його відновила.

7 жовтня 1940 року

Віші скасував декрет Крем'є, позбавивши євреїв, на яких він поширювався, французького громадянства. Подальші закони виключили євреїв з професій і освіти. Особа могла втратити правову основу участі через державне рішення. Режим вважав походження важливішим за десятиліття громадянства.

Клас зачиняється

Антиєврейські квоти та виключення вилучали дітей зі шкіл, а дорослих – із засобів до існування. Сім'ї організовували альтернативні форми навчання в умовах жорстких обмежень. Практичним наслідком расової політики було не просто навішування ярлика: воно звужувало майбутнє дитини та здатність родини виживати.

Відновлення прав потребує ще рік

Висадка союзників у листопаді 1942 року припинила місцевий контроль Віші, але не відразу відновила дію декрету Крем’є. Громадянство було відновлено в жовтні 1943 року. Ця затримка показує, чому військове звільнення та відновлення певного права є різними подіями.

1954–1962 і після

Війна і від'їзд · Колоніальний поділ слідує за сім'ями через море

Більшість алжирських євреїв виїхали приблизно в період здобуття незалежності, несучи на собі наслідки колишніх правил громадянства.

Війна за майбутнє країни

Алжирська війна поставила громади в умови насильства та суперечливих вимог лояльності. Французьке громадянство юридично пов’язувало більшість алжирських євреїв із Францією, хоча їхнє місцеве коріння сягало набагато давніших часів, ніж колоніальне панування. Це поєднання особливо ускладнювало питання належності до суспільства з наближенням незалежності.

Від'їзд 1962 року

У період здобуття незалежності в 1962 році більшість алжирських євреїв виїхали, переважно до Франції. Страх, війна, невизначеність і правові зв'язки сформували від'їзд у різних комбінаціях. Масштаби міграції змінили давно сформовану спільноту. Від’їзд не означав, що кожна сім’я зазнала однакового тиску або мала однакові політичні переконання.

Громадянство формує наступний дім

До Франції євреї-алжирці зазвичай прибували як громадяни Франції та могли отримати допомогу у репатріації. Євреї, які прибули з Марокко та Тунісу, мали різні статуси. Таким чином, попередні колоніальні правила вплинули на прийом людей після міграції, показуючи, як старий поділ може пережити режим, який його створив.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Поділи колоніальної доби й антиколоніальні уявлення про ворога підживлюють сучасне ототожнення євреїв, сіонізму та Ізраїлю.

Спільнота відсутня в полі зору громадськості

За французького правління декрет Крем’є надав більшості алжирських євреїв громадянство, яке відрізняло їх від правового статусу алжирських мусульман. Згодом антисемітизм поселенців і виключення за режиму Віші були спрямовані проти євреїв; деколонізація та масовий виїзд знову змінили громаду.

До теперішнього часу відкрите єврейське общинне життя значно скоротилося. Ця відсутність має значення, якщо стежити за наслідками 7 жовтня. Відсутність багатьох повідомлень про напади сама по собі не може свідчити про те, що євреї вільно з’являються публічно. Натомість звіти про свободу віросповідання описують обмеження видимих ​​єврейських звичаїв.

Колоніальна історія звернена проти цілого народу

Французьке правління дало більшості алжирських євреїв громадянство, відмінне від громадянства алжирців-мусульман, тоді як антисемітизм поселенців і політика Віші також виключали євреїв. Деколонізація та масовий виїзд залишили ці поділи як потужну історичну пам’ять. У пізнішій антиколоніальній риториці Ізраїль міг стати символом такого ж іноземного панування.

Антисемітський крок відбувається, коли євреїв ототожнюють із цим символом. Організації моніторингу релігійної свободи описують висловлювання, яким потурають і які навмисно змішують Ізраїль, сіонізм та євреїв, сприяючи обмеженню відкритого єврейського релігійного життя. Політична категорія тоді несе звинувачення проти релігійної меншини. Ймовірний канал фінансування ХАМАС через El Baraka додає конкретний організаційний зв’язок після 7 жовтня. Ідеться про зв’язок між успадкованими національними поділами, політичною легітимацією та сучасними установами, а не про новий єврейський вчинок, що спричинив підозру, чи доведений єдиний партійний альянс.

Маршрут пожертвування потрапляє під пильну увагу

У червні 2025 року Міністерство фінансів США наклало санкції на алжирську організацію El Baraka та її президента, стверджуючи, що гуманітарні пожертви були перенаправлені ХАМАС. У повідомленні міністерства сказано, що деякі донори не знали про передбачуване призначення.

Це було адміністративне звинувачення щодо конкретної мережі, а не вирок допомозі палестинцям чи алжирському суспільству загалом. Воно додає конкретну організаційну історію до періоду після 7 жовтня. Точність її викладу запобігає іншому виду колективного звинувачення: покладанню відповідальності за ті самі дії на всіх, хто жертвував кошти або підтримував спільну справу.