Антисемітизм: Єгипет

Антиєврейське насильство в римській Александрії виникло через місцеву боротьбу за громадянський статус, релігію та римську владу. Середньовічний Фустат пізніше підтримував багате єврейське общинне та комерційне життя під мусульманським правлінням.

Дослідіть країну: Єгипет

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Різні епохи породжували різні звинувачення

Антиєврейське насильство в римській Александрії виникло через місцеву боротьбу за громадянський статус, релігію та римську владу. Середньовічний Фустат пізніше підтримував багате єврейське общинне та комерційне життя під мусульманським правлінням. Ці історичні середовища неможливо звести до одного суцільного національного ставлення. У двадцятому столітті націоналізм, війна з Ізраїлем і підозра щодо іноземних зв'язків зробили єгипетських євреїв колективно вразливими. Після Суецької війни 1956 року державні арешти, конфіскації, втрата громадянства та вигнання прискорили розпад громади.

38 н.е

Громадянська та релігійна ворожнеча · Суперечка за місто стає нападом на його євреїв

Філон описав, як римська влада і місцева ворожнеча зійшлися в Александрії.

Місто конкуруючих громад

Римська Александрія містила грецьке, єгипетське та єврейське населення з різними громадянськими позиціями та відносинами до імперської влади. Єврейські релігійні практики можна було б зобразити як відмову від ширшої громадянської лояльності. Ця напруженість належала до певного стародавнього міста, а не до сучасної єгипетської нації.

Префект дозволяє переслідування

Розповідь Філона пов’язує римського префекта Флакка з антиєврейським насильством у 38 році н. е. Місцева ворожнеча та сумніви щодо лояльності до імперії допомогли зробити євреїв мішенями. Орган, відповідальний за захист, натомість уможливив переслідування. Філон є єврейським свідком із власною точкою зору, тому його розповідь потребує історичного тлумачення.

Релігійна відмінність стає нелояльністю

Опозицію до розміщення імператорських образів у синагогах можна представити як ворожість до імператора. Цей крок перетворив релігійну відданість на політичне звинувачення. Він пропонував знайомий механізм: особлива практика меншини розглядалася як доказ того, що вона загрожує суспільству навколо.

Середньовічні століття

Єврейське повсякденне життя · Документи розкривають сусідів, а не міф

Збережені листи Фустата показують життя, яких не може вмістити проста історія переслідувань.

Каїрська Геніза

Документи, що зберігаються в сховищі синагоги у Фустаті, включають листи, контракти та документи громади. Вони висвітлюють життя євреїв у ширшому середземноморському світі. Люди обговорювали сімейні потреби, торгівлю, навчання та зобов'язання. Їхні повсякденні турботи були набагато різноманітнішими, ніж колективні ролі, призначені євреям ворожими історіями.

Мережі перетинають релігійні кордони

Документи розкривають комерційні та соціальні зв’язки між регіонами та громадами. Єврейське життя не було ані ізольованим від мусульманського суспільства, ані вільним від статусних відмінностей. Тісний практичний контакт і релігійна ієрархія могли співіснувати. Записи, що збереглися, дозволяють побачити цю комбінацію в угодах окремих людей.

Інший історичний період потребує іншого пояснення

Середньовічний Фустат не можна розглядати просто як проміжок між стародавньою Александрією та вигнанням євреїв у новітню добу. Його інституції й політичні умови були іншими. Дослідження єврейського життя за документами не дає пізнішій ворожості перетворити кожне попереднє століття на нібито підготовку до одного й того самого неминучого результату.

1940-ві — 1960-ті роки

Війна та переслідування з боку держави · Держава ставиться до місцевих євреїв як до зовнішнього ворога

Регіональний конфлікт і націоналістична політика позначилися на громадянстві, майні та праві залишатися.

Образ чужинця стає політичною зброєю

Життя єгипетських євреїв включало людей з єгипетським, іноземним або невизначеним громадянством. У міру посилення націоналізму та конфлікту з Ізраїлем єврейську ідентичність можна було прирівняти до ворожого зовнішнього зв’язку. При цьому ігнорувалися різноманітні історії спільноти та політичні переконання окремих людей.

Після Суецької війни 1956 р

Після Суецької війни влада Єгипту заарештовувала євреїв, конфіскувала підприємства та майно, а людей висилала. Деякі втратили громадянство або роботу. Це були дії держави з прямими наслідками для сформованих домогосподарств. Єврейські жителі були вразливими через колективну політичну категорію.

Виїзд розвалює громаду

У наступні роки велика кількість єгипетських євреїв виїхала. Сім’ям доводилося шукати місця призначення та відновлювати засоби до існування, одночасно справляючись із втраченими правами та майном. Міграція була не просто добровільною культурною зміною. Переслідування та примусовий від’їзд були головним тиском, хоча окремі обставини відрізнялися.

1956–1960-ті роки і пізніше

Життя після від’їзду · Наступний дім сім’ї несе втрату першого

Розпорошення спільноти відбулося внаслідок актів відчуження, які можна було ідентифікувати, а не через незрозуміле зникнення.

Людям недостатньо лише дістатися іншої країни

Сім'ї, які виїжджають, потребували документів, проживання, роботи та підтримки в нових країнах. Організації допомоги допомагали з цими практичними потребами. Виїзд змінив правове та економічне становище домогосподарства, а також його адресу. Валіза може носити речі, але не замінить автоматично втрачену вдома безпеку.

Нове життя в різних країнах

Єгипетські євреї оселилися в Ізраїлі, Франції, Бразилії та інших місцях. Їхній вибір відображав доступні шляхи в’їзду, родичів, мову та можливості. Різноманітність місць призначення ускладнює історію, яка передбачає, що всі єгипетські євреї мали одну національну ідентичність або одне бажане майбутнє.

Що показує відсутність

Згортання єврейського життя в Єгипті частково спричинили арешти, позбавлення майна, вигнання й тривала незахищеність. Якщо бачити в ньому лише зниклу спадщину, ці причини залишаться прихованими. Завдання історії — пояснити, хто обмежував право належати до суспільства й що сталося з людьми, які там жили.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Націоналістична підозра, релігійна демонізація та комуністичне прославляння ХАМАС привнесли старі звинувачення в Єгипет після 7 жовтня.

Оглядова поїздка закінчується насильством

8 жовтня 2023 року в Олександрії поліцейський напав на ізраїльських туристів. Загинули туристи та їхній єгипетський гід. Напад стався через день після нападу ХАМАС на Ізраїль.

Поїздка до Єгипту стала смертельною для людей, яких ототожнювали з Ізраїлем — країною в центрі новин. Спостерігачі характеризували напад як антисемітський, але доступні повідомлення не встановлюють остаточного судового висновку про мотив. Безсумнівні безпосередні людські наслідки: туристів та їхнього гіда вбили далеко від поля бою.

Зустрічаються історія змови та опору

Єврейські родини Єгипту вже стикалися з тим, що під час регіональних конфліктів їхня належність до суспільства ставала умовною. У 2023 році військовий коментатор послався на підроблені «Протоколи сіонських мудреців», а релігійний посадовець зобразив євреїв змовниками, які розпалюють війни. Привнесена з Європи теорія змови отримала місцевих поширювачів в інституціях влади.

Комуністична партія Єгипту схвалила операцію 7 жовтня як опір і удар по нормалізації відносин. Пізніше Аль-Азхар змальовував сіоністського ворога через образи пожирання плоті й крові цивільних. Це різні діячі, а не доказ того, що вони керували стрільцем в Олександрії. Проте їхні наративи можуть підсилювати один одного: антиімперіалістичне схвалення легітимує боротьбу, релігійні образи демонізують ворога, а ярлик «сіоніст» несе давніші звинувачення в єврейській змові та кровожерливості. У цьому полягає культурний зв’язок між політичною мобілізацією та успадкованим антисемітизмом.

Місцеве єврейське життя за ярликом

Усні історії єгипетських євреїв згадують усталене життя громади, за яким настали незахищеністю та переміщенням. Сім'ї, домом для яких був Єгипет, виявили, що регіональний конфлікт і державні рішення можуть поставити під сумнів їхню приналежність.

Ця історія надає ваги різниці між критикою Ізраїлю та трактуванням єврейської чи ізраїльської ідентичності як доказу провини. Після 7 жовтня вбивства в Олександрії та демонізуюча публічна риторика знову зробили це розрізнення актуальним. Вони виявляють серйозну шкоду та ворожнечу, хоча доступні джерела не вимірюють зростання кількості інцидентів по всій країні.