Антисемітизм: Ірак

Історія іракських євреїв сягає своїм корінням у стародавню Вавилонію. За пізніших імперій громади жили в мінливих системах захисту та нерівності; сучасне королівство пропонувало громадянство та участь.

Дослідіть країну: Ірак

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Народ із глибоким місцевим корінням оголошують чужинцями

Історія іракських євреїв сягає своїм корінням у стародавню Вавилонію. За пізніших імперій громади жили в мінливих системах захисту та нерівності; сучасне королівство пропонувало громадянство та участь. У 1930-х і 1940-х роках націоналістичні звинувачення та нацистська пропаганда все частіше зображували євреїв як зовнішнього ворога. Фархуд 1941 року зробив цю ворожнечу смертельною. Пізніший регіональний конфлікт та державні заходи Іраку звузили права, уможливили масовий виїзд і піддали репресіям тих, хто залишився.

До 1921 року

Вавилонське коріння · Громада передувала сучасній державі

Історія, що тягнеться до Вавилонії, суперечить пізнішому твердженню, що іракські євреї були чужинцями.

Давня історія місцевої громади

Єврейське життя в Месопотамії сягало багато століть до створення сучасного Іраку. У Багдаді та інших місцях розвивалися релігійні, комерційні та культурні установи. Пізніші націоналістичні звинувачення в чужинстві ігнорували цю глибину місцевого життя і замінювали її політичною категорією.

Належність до нерівних порядків

За різних імперій єврейські громади зберігали тяглість життя й водночас стикалися з правовими обмеженнями. Релігійний захист не дорівнював сучасному рівному громадянству. Зміни правителів і політики визначали безпеку, а євреї продовжували створювати родини й установи. Ця тривала історія не була ані безперервною гармонією, ані безперервним переслідуванням.

Звичайне життя до розриву

Документи іракських євреїв стосуються шкільної освіти, молитви, ділового життя та звернень громади. Вони показують, як люди розв’язували повсякденні питання у своєму суспільстві. Це важливо для розуміння подальших переслідувань: люди, які стали їхніми жертвами, мали власне громадянське й культурне життя, а не єдину чужоземну ідентичність, яку їм приписували противники.

1921–1941

Громадянство та пошук цапів-відбувайлів · Громадян називають іноземною загрозою

Націоналістична риторика й нацистський вплив обмежили багатообіцяючі можливості євреїв у новому королівстві.

Місце в королівстві

Іракське королівство, створене 1921 року, визнавало євреїв громадянами. Єврейські мешканці брали участь у торгівлі, професійному та громадському житті. Вони були частиною ширшого іракського суспільства й мали різні політичні погляди. Громадянство давало основу для належності до суспільства, яку згодом намагалися зруйнувати переслідувачі.

Пропаганда пов’язує місцеві страхи з глобальним ворогом

Протягом 1930-х і на початку 1940-х років нацистська пропаганда та зв’язки з іракськими націоналістами сприяли поширенню антиєврейських заяв. Ці імпортовані повідомлення взаємодіяли з місцевою політикою та регіональною напругою. Історію Багдада не можна пояснити копіюванням європейської послідовності без вивчення того, хто прийняв ці твердження і чому.

Звинувачення ігнорує громадянство

Антисемітська риторика зображувала євреїв як агентів ворожих зовнішніх інтересів. Ця колективна історія змусила визнаних громадян виглядати іноземцями, незважаючи на їхнє місцеве коріння. Цей наратив замінив докази щодо окремих осіб уявною спільною відданістю, підготувавши виправдання для виключення, коли політичні умови погіршилися.

1941–1951

Погром і масовий виїзд · Фестиваль стає моментом жаху

Фархуд і пізніше державні заходи підірвали безпеку та громадянство громади.

Фархуд, червень 1941 року

1–2 червня 1941 року, під час свята Шавуот, насильство вразило багдадських євреїв після політичної кризи, пов’язаної з підтримкою держав Осі, та розпаду місцевої влади. Євреїв вбивали, поранювали та грабували. Антиєврейське підбурювання допомогло зробити громаду мішенню, а деякі мусульманські сусіди втрутилися, щоб захистити людей.

Відмова від громадянства стає ціною виїзду

У 1950 році Ірак дозволив євреям емігрувати, якщо вони відмовляться від громадянства. Багато хто зареєструвався для виїзду в умовах небезпеки та тиску. Рішення не було звичайним переходом між країнами: люди, які виїжджали, відмовилися від правової належності до рідної країни.

Активи заморожені

У 1951 році держава заморозила активи євреїв, які вийшли з громадянства. Масштабний від'їзд змінив життя іракських євреїв. Втрата майна та правового статусу супроводжувала людей за межами самої подорожі. Фархуд і закони про виїзд були окремими подіями, сукупні наслідки яких звузили можливість майбутнього в Іраку.

1969–2003 і після

Репресії та вцілілі життя · Держава переслідує тих, хто залишився

Пізніші репресії ще більше скоротили невелику громаду, а її вцілілі записи зберігають те, що затьмарювалося переслідуваннями.

Страти 1969 року

У 1969 році баасистський режим публічно повісив людей, звинувачених у шпигунстві на користь Ізраїлю, у тому числі дев'ятьох євреїв. Видовище посилило страх у громаді, що залишилася. Звинувачення в державній безпеці знову вийшли за межі окремих обвинувачених, зробивши єврейську ідентичність вразливою для претензій на прихильність до іноземних держав.

Життя громади триває під тиском

Деякі євреї залишилися в Іраку та продовжували релігійну та громадську діяльність, незважаючи на репресії та від’їзд. Їхні записи ускладнюють історію, яка завершується масовою еміграцією 1950–1951 років. Продовження життя було реальним, навіть коли масштаб і безпека громади глибоко змінилися.

Про що розповідають збережені сторінки

Єврейські книги та документи громад, знайдені в Багдаді в 2003 році, задокументували навчання в школах, богослужіння та адміністрування разом з переслідуваннями. Їх історична цінність полягає в життях, які вони розкривають. Вони спростовують звинувачення в тому, що євреї — чужинці, показуючи людей, які ведуть звичайні громадські справи в країні, яка давно стала для них домом.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Націоналістичні теорії змови, державний закон проти нормалізації відносин з Ізраїлем і підтримка ХАМАС з боку комуністів та збройних угруповань зійшлися в країні, де майже не залишилося єврейського життя.

Сусіди, які вже зникли

Колись у Багдаді була велика єврейська громада з глибоким корінням в іракському житті. Фархуд 1941 року показав, як швидко можна перетворити сусідів на ворога. Пізніші репресії та масовий виїзд змінили цей світ.

До 7 жовтня залишилася лише крихітна присутність євреїв. Це змінює те, як виглядають наслідки: не було великої спільноти, досвід якої можна було б охопити загальною кількістю інцидентів. Попереднє руйнування єврейського громадського життя сама по собі була частиною обстановки, в якій прозвучала нова ворожнеча.

Політичний ворог стає вічною змовою

Під час Фархуду націоналістична ворожість і нацистська пропаганда втілилися в насильстві проти євреїв Багдада. Пізніші репресії та виїзд майже знищили публічне єврейське життя, але образ нелояльного єврейського ворога зберігся. Іракський закон 2022 року проти нормалізації відносин надав ворожості до Ізраїлю інституційної сили, зокрема через покарання за поширення сіоністських ідей.

Релігійна політика додала свою історію звинувачень. У 2023 році лідер ополчення Каїс аль-Хазалі зобразив євреїв агентами зла та уявив, що за смертями в ранньому ісламі стоїть єврейське лобі. Після 7 жовтня світські комуністи вихваляли операцію ХАМАС як антиімперіалістичний опір, тоді як пов’язані з Іраном ополченці мобілізувалися за ХАМАС. На одному ворогу зійшлися різні традиції. Тут антисіонізм міг нести давню теорію єврейської змови навіть там, де залишилося небагато євреїв, щоб відповісти на звинувачення.

Збройні угруповання перетворюють момент на дії

Згідно з даними Міністерства фінансів США, після 7 жовтня пов’язане з Іраном ополчення Катаїб Хізбалла підтримало ХАМАС і посилило напади на американські сили в Іраку та Сирії. Комуністична партія Іраку також оцінила операцію 7 жовтня як опір, хоча ця заява не доводить узгодженості дій з ополченцями.

Для небагатьох євреїв, що залишилися в Іраку, це було вороже політичне середовище, яке накладалося на і без того обмежене життя. У звітах про свободу віросповідання розповідається про людей, які приховують свою єврейську приналежність і яким загрожує виключення з державної служби. Це історія про поглиблену незахищеність, а не про свідчення нової виміряної хвилі нападів на іракських євреїв.