Антисемітизм: Франція

У середньовічній Франції християнський антиюдаїзм вважав євреїв духовно підозрілими. Професійні обмеження та королівське оподаткування зробили громади водночас корисними для правителів і вразливими для них.

Дослідіть країну: Франція

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Релігійний аутсайдер стає джерелом доходу короля

У середньовічній Франції християнський антиюдаїзм вважав євреїв духовно підозрілими. Професійні обмеження та королівське оподаткування зробили громади водночас корисними для правителів і вразливими для них. Вигнання євреїв за наказом Філіпа IV у 1306 році поєднало релігійне виключення з конфіскацією. Революційне громадянство 1791 року порушило цей порядок, але сучасні націоналісти та расові антисеміти знайшли нові причини заперечувати єврейську приналежність. Справа Дрейфуса та переслідування євреїв режимом Віші показують, як звинувачення могло змінитися навіть після того, як закон обіцяв рівність.

1306

Королівська Франція · Король закриває ворота

Філіп IV вигнав євреїв у 1306 році, перетворивши релігійне відчуження на захоплення будинків, майна та життя громади.

Королівська печатка

У 1306 році Філіп IV наказав вигнати євреїв зі свого королівства. Їхнє майно було конфісковано. Через королівську політику сім’я могла втратити як дім, так і власність. Подивіться, хто тут мав владу: безпека залежала від правителя, а не від рівного громадянства.

Обмеження засобів до існування стає стереотипом

Середньовічні обмеження звужували доступ євреїв до професій, тоді як правителі оподатковували громади та покладалися на деяких єврейських кредиторів. Ця домовленість заохочувала асоціацію між євреями та грошима, яку пізніше упередження вважали природною. Це не так: закони та правителі формували можливості, і не всі єврейські домогосподарства виконували однакову роботу.

Конфіскація охоплює навіть книжки

Вигнання євреїв за наказом Філіпа IV у 1306 році включало конфіскацію єврейських рукописів. Книги належали до живої культури навчання, богослужіння та письма. Деякі пізніше були повернуті євреям у Парижі; інші увійшли до королівських колекцій. Захоплення бібліотеки показує, як правитель міг захопити як майно, так і інструменти, за допомогою яких громада підтримувала себе.

1791

Громадянство · Нова обіцянка приналежності

Революція ліквідувала юридичне відчуження, зробивши єврейську приналежність питанням громадянства, а не королівської терпимості.

Календар Асамблеї

Під час Революції громадянство для євреїв обговорювалося та поширювалося поетапно. У січні 1790 року Асамблея визнала громадянство євреїв південного заходу, а у вересні 1791 року поширила цей захід на решту. Обіцянка рівності потребувала аргументів і рішень, щоб стати законом; це сталося не скрізь одразу.

Громадянська присяга

Указ від 27 вересня 1791 року скасував попередні виключення для євреїв, які відповідали умовам громадянства та склали громадянську присягу. Це була приналежність як окремого громадянина до нації. Перевірте умову, а також обіцянку: рівність та ідеї щодо національного членства вироблялися разом.

Відкрита майстерня

Емансипація зняла юридичні обмеження щодо того, де євреї могли жити та якими професіями вони могли займатися. Це були конкретні зміни повсякденних можливостей. Закон може відкрити двері, не змінюючи думки кожної людини. Майте на увазі цю відмінність, коли пізніше будете досліджувати справу Дрейфуса.

1870–1943

За морем · За морем нерівні правила

У колоніальному Алжирі французька влада надавала євреям громадянство не на рівних для всіх умовах, а згодом режим Віші позбавив їх цього громадянства.

Двоє різних дверей громадянства

Декрет Крем’є 1870 року колективно надав корінним євреям у департаментах Алжиру французьке громадянство. Корінні мусульмани не отримали такого самого колективного надання громадянства; окремий декрет описував процедуру індивідуального звернення за французьким цивільним правом. Французька колоніальна влада розподіляла права нерівномірно. Порівняйте правові шляхи, не приписуючи кожній групі єдиного голосу.

Документ про громадянство перекреслено

Віші скасував декрет Крем’є 7 жовтня 1940 року. Євреї, на яких він поширювався, втратили французьке громадянство, а інші заходи заборонили євреям працювати та навчатися. Право, яке утримувалося десятиліттями, може бути відібрано. Ця частина подорожі стосується Франції часів війни: перетин моря не залишив людей поза французькою державною політикою.

Декларація 1943 року

21 жовтня 1943 року Французький комітет національного визволення оголосив, що декрет Крем'є залишається в силі. Це скасувало втрату громадянства; відновлення не відбулося одразу після висадки союзників у листопаді 1942 року. Декларація також залишила невирішеними майбутні рішення щодо іншого корінного населення Алжиру.

1894–1906

Дрейфус · Один офіцер, розділена країна

Єврейська ідентичність офіцера зробило звинувачення у державній зраді переконливим до того, як докази були чесно перевірені.

Запечатане досьє

Альфреда Дрейфуса, єврейського французького офіцера, було помилково засуджено за державну зраду в 1894 році. Секретне досьє потрапило до військових суддів, а його адвокат не зміг його вивчити. Почеркознавчі докази були оскаржені. Перевірте процедуру: впевненість інституції у своїй правоті не замінить доказів, які можна перевірити.

Газетна вітрина

13 січня 1898 року Еміль Золя опублікував J’accuse в L’Aurore. Він публічно кинув виклик владі та нападам на Дрейфуса через його єврейське походження. Преса може сприяти поширенню ворожнечі або боротися з несправедливістю. Газетне втручання могло б змінити суспільну дискусію, але воно саме по собі не було рішенням суду.

Судове рішення, яке змінило офіційний підсумок справи

Помилування 1899 року не було рівнозначним відновленню доброго імені Дрейфуса. 12 липня 1906 року Касаційний суд скасував обвинувальний вирок без направлення справи на новий розгляд. Його захисники багато років протистояли могутній інституції. Зверніть увагу на різницю між припиненням покарання та виправленням неправомірного вироку.

1940–1944

Віші · Коли відчуження стає державною політикою

Французька влада створила власні антиєврейські закони та допомогла виконати вимоги нацистів щодо депортації.

Класифікаційний реєстр

Перший статут режиму Віші про євреїв, датований 3 жовтня 1940 року, визначав єврейськість за родинним походженням і виключав євреїв із публічних посад та професій. Німецька окупаційна влада видавала власні розпорядження. Порівняйте сторони: державна політика Франції та нацистська окупаційна влада діяли спільно, але кожна також ухвалювала власні рішення.

Автобус за дверима

Під час облави у Вел-д’Гіві в липні 1942 року французька поліція заарештовувала єврейські сім’ї вдома, щоб виконувати вимоги нацистів. Людей затримали, а потім відправили на депортацію. Автобус представляє справжню адміністративну операцію, а не ігрове завдання з порятунку. Дослідіть, хто віддавав накази і хто їх виконував; особи та установи мали обов’язки.

Сальєж відмовляється від категорії колективу

У серпні 1942 року архієпископ Жюль Сальєж протестував проти нелюдського поводження з євреями в листі, призначеному для публічного читання в його єпархії. Він наголошував на їхній людській гідності, яку заперечували переслідувачі. Його втручання має значення, оскільки релігійна влада протягом тривалого часу сприяла передачі антиєврейських ідей, а також могла бути використана для оскарження дій держави.

Після 1945р

Післявоєнні життя і пам'ять · Згадуючи і придивляючись

Війна скінчилася, але відбудова єврейського життя й визнання відповідальності Франції вимагали подальшої боротьби.

Потерпілі починають документувати злочин

У Греноблі в 1943 році єврейські активісти таємно заснували центр для збору доказів переслідувань. Вони зберегли інформацію, поки злочин ще тривав. Документація підтвердила пізнішу пам’ять і справедливість. Люди, які стали мішенню режиму, також діяли, щоб його політика не стала анонімною історією без імен і відповідальності.

Громадський мікрофон

У 1995 році президент Жак Ширак публічно визнав роль французів і французької держави у переслідуванні євреїв під час війни. У своєму виступі також згадав тих, хто допомагав. Називання відповідальності змінює публічну історію про минуле. Це не означає, що кожен француз діяв однаково.

Валіза через море

Деколонізація привела багато єврейських сімей із Північної Африки до Франції, включаючи великий виїзд з Алжиру в 1962 році. Алжирці-євреї отримали допомогу на репатріацію; прибулі з Тунісу та Марокко мали різні статуси громадянства. Єврейські товариства допомагали родинам облаштуватися. Їхні подорожі змінили життя євреїв у Франції та перенесли попередні колоніальні правила на нові питання приналежності.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Після 7 жовтня націоналістичні перевірки на лояльність, економічні теорії змови та джихадистська ворожість зійшлися навколо теми Ізраїлю.

Шок досягає Франції

7 жовтня 2023 року ХАМАС напав на Ізраїль. Того ж дня у Франції почалося зростання антисемітських акцій. Служба безпеки єврейської громади та МВС за рік зафіксували 1676 актів. Французькі євреї були мішенню за події в Ізраїлі, а не за те, що вони зробили.

Небезпека вже мала місцеву історію. У 2015 році в супермаркеті Hyper Cacher було вбито єврейських покупців. 7 жовтня принесло нову хвилю ворожості в громаду, яка вже знала, що може означати перетворення на мішень.

Інша політика, знайомий підозрюваний

Справа Дрейфуса поставила під сумнів лояльність євреїв; режим Віші позбавив їх прав. Ці традиції зберігаються на крайніх правих флангах через применшення Голокосту та теорії змови про єврейську владу. Частина лівих успадкувала іншу підозру: образ єврея як банкіра чи прихованого капіталіста. Французька комісія з прав людини простежує повернення цих звинувачень через антисіонізм, зокрема в нападах Меланшона на Борн і Брон-Піве.

Ісламістська ворожість — ще одне джерело насильства, що призвело до вбивств у магазині Hyper Cacher у 2015 році. Після 7 жовтня Ізраїль став спільною темою. SPCJ зафіксувала антисемітські інциденти, у яких згадки про Палестину поєднувалися з вихвалянням джихадизму чи нацизму. Табори, які в іншому протистояли один одному, могли використовувати ті самі звинувачення: єврея зображували нелояльним, таємно могутнім або ворогом, нападати на якого нібито допустимо. Назвавши свою мішень сіоністом, можна було надати давній ненависті політичне прикриття.

Питання про перебування

До 2025 року загальна кількість зареєстрованих антисемітських актів впала з попереднього піку. Проте фізичні напади почастішали. Нижча цифра в заголовку не означала, що ходити світом як єврею стало безпечніше.

Для деяких сімей майбутнє у Франції стало питанням для перегляду. Єврейське агентство повідомило, що у 2025 році міграція з Франції до Ізраїлю зросла приблизно на 50%. Окреме опитування виявило поширене почуття ізоляції. Причини переїзду у людей були різні, але питання про те, де тепер будувати життя, належало до історії наслідків 7 жовтня.