Антисемітизм: Латвія

Єврейські громади формувалися в регіонах, які згодом стали Латвією, під різними правителями та правилами проживання. Християнські упередження та імперська дискримінація визначали їхнє становище в суспільстві.

Дослідіть країну: Латвія

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Місцеве коріння, потім політика етнічного відчуження

Єврейські громади формувалися в регіонах, які згодом стали Латвією, під різними правителями та правилами проживання. Християнські упередження та імперська дискримінація визначали їхнє становище в суспільстві. Республіка, заснована в 1918 році, пропонувала громадянство та простір для єврейських шкіл і політичної діяльності, тоді як націоналістичні антисеміти виступали за більш вузьку етнічну націю. Німецька окупація в 1941 році поєднала нацистську расову ідеологію з місцевим колабораціонізмом і фальшивим твердженням, що євреї колективно представляють радянську владу.

ХVІ століття–1918

Нерівне місцеве життя · Громада живе всередині кількох мінливих карт

Різні правителі та правила проживання сформували єврейську історію, яку пізніше об’єднали під назвою Латвія.

Громади до виникнення сучасної держави

Єврейські громади розвивалися в Курляндії, Латгалії та інших регіонах протягом століть. Території мали різну політичну історію і зрештою потрапили під владу російської імперії. Їхні єврейські мешканці працювали за різними професіями та вели громадське життя. Сучасна Латвія успадкувала ці історії, а не створила їх.

Право на проживання — за спеціальним дозволом

Правила імперії обмежували єврейське проживання та можливості, із регіональними винятками. Ідентичність людини могла визначити, де їй дозволено оселитися. Отриманий розподіл єврейських громад відображав адміністративні рішення, а також сімейний вибір. Це не можна пояснити незмінною схильністю до відокремлення.

Релігія створює образ чужинця

Християнські антиєврейські упередження можуть зробити релігійну меншість підозрілою, незважаючи на щоденні контакти. Місцева економічна напруженість дала цій підозрі додаткові можливості. Така ворожнеча існувала поряд із торгівлею та сусідськими відносинами. Ані співіснування, ані дискримінація самі по собі не пояснюють усі місця й періоди.

1918–1941

Права та націоналізм · Республіка відкриває простір, який пізніші режими звужують

Участь євреїв у політичному та культурному житті стикалася зі все більш обмежувальними формами державної влади.

Беруть участь громадяни

У незалежній Латвійській республіці єврейські партії займали місця в парламенті та муніципальних органах. Школи та асоціації підтримували різні мови та політичні традиції. Участь викрила фальшивість єдиного єврейського порядку денного: єврейські мешканці обговорювали, як вони хочуть жити в новій державі.

Етнічний націоналізм заперечує рівність

Націоналістичні антисеміти розглядали євреїв як аутсайдерів і економічних суперників. Цей аргумент міг би відхилити громадянство як недостатній доказ належності. Він пропонував етнічне визначення нації, яке виключало людей, які вже брали участь у її інститутах і повсякденному житті.

Уряди, що змінюють один одного, обмежують діяльність установ

Переворот Карліса Улманіса 1934 року поклав край парламентській демократії та обмежив незалежні організації. Радянська окупація в 1940 році придушила єврейські установи разом з іншими формами громадянського життя. Ці зміни зменшили автономію, але їх слід відрізняти від нацистського геноциду, який послідував.

1941–1944

Нацистська окупація · Мешканців Риги спочатку ізолюють, а потім убивають

Німецька влада та латиські колабораціоністи зробили місто центром переслідувань.

Липень 1941 року

Німецькі війська окупували Ригу в липні 1941 року. Німецькі загони вбивць і латвійські допоміжні загони атакували євреїв, і влада створила гетто. Нацистська расова ідеологія та місцевий антисемітизм посилили переслідування. Злочинцями були ідентифіковані організації та особи, а не недиференційоване населення Латвії.

Румбула

Наприкінці листопада та на початку грудня 1941 року німецькі та латвійські злочинці вбили тисячі ризьких євреїв у Румбулі. Вбивства були організовані, людей зганяли з гетто на місце вбивств. Начебто небезпечну расову категорію було перетворено на список цивільних осіб, яких потрібно вбити.

У гетто також утримують депортованих

Євреїв, депортованих з Німеччини та інших місць, також відправляли до Риги. Їхня присутність свідчить про ширший розмах нацистських переслідувань. Таким чином, запис з міста може описувати місцевого жителя або когось, насильно привезеного звідкись. Обидва були піддані системі, яка розглядала походження як провину.

1941 і після

Вибір під час переслідування · Сарай приховує ще одну можливість

Порятунок людей родиною Ліпке показує, чого вимагала відмова брати участь у переслідуванні сусідів.

Жаніс Ліпке діє

Жаніс Ліпке допомагав євреям тікати з примусових робіт і Ризького гетто. На садибі його родини схованка під дров’яним сараєм приховувала людей від переслідувачів. Порятунок вимагав практичної підготовки: їжі, укриття, таємності й неодноразових рішень ризикувати заради інших.

Порятунок — це зусилля сім’ї та мережі

Дружина Ліпке Йоганна та інші брали участь у збереженні життя людей. Ім’я відомого рятувальника може приховати мережу, що стоїть за вчинком. Притулок працював лише тому, що люди підтримували його з часом, поки влада та колабораціоністи шукали тих, кого він захищав.

Виняток, що показує можливість вибору

Порятунок не стирає вбивств і не виправдовує тих, хто сприяв їм. Він показує можливість іншої реакції в тих самих умовах. Повніша розповідь має називати німецьку політику та латвійську колаборацію, водночас пам’ятаючи людей, які вирішили допомогти своїм переслідуваним сусідам.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Спірна пам’ять про Голокост і радикалізація в Інтернеті сформували інциденти в Латвії, тоді як її невеликі офіційні підсумки мали інший курс.

Загроза всередині місця пам'яті

10 жовтня 2023 року поліція зафіксувала погрозу нетверезого відвідувача спалити музей «Ризьке гетто й Голокост у Латвії». Від нападу ХАМАС на Ізраїль минуло лише три дні.

Музей зберігає історії єврейських життів, знищених переслідуваннями. Погроза спрямувала нову ворожість проти місця, створеного для пам’яті про це знищення. Час погрози відносить її до перших днів після 7 жовтня, хоча сама дата не встановлює мотиву відвідувача й не пов’язує його з організованим рухом.

Нова суперечка запозичує стару емблему

Нацистські переслідування та місцевий колабораціонізм зруйнували життя латвійських євреїв. Пізніші конфлікти навколо пам’яті сформували місце єврейських жертв у національній історії. Антиізраїльський плакат зі свастикою в 2024 році привніс цю історію в нинішню суперечку: емблема винищення євреїв з’явилася поруч із ізраїльським прапором.

Звіти про безпеку виявили невеликі групи лівих активістів і ризики радикалізації окремих жителів, у тому числі деяких прибулих із регіонів з терористичною активністю. У них ризик тероризму оцінено як низький, але не доведено існування альянсу ісламістів і лівих. Погроза музею та плакат були справжньою шкодою, але зареєстровані випадки не показали загальнонаціонального сплеску. Подальші події в Латвії визначалися її власними суперечками про пам’ять і політичними умовами. Плакат показує, як заява про Ізраїль може містити той самий символ, який колись використовувався для знищення єврейського життя.

Інша картина, з реальними випадками

Звіти безпеки Латвії не виявили посилення активності правих чи лівих екстремістів після нападу ХАМАС. Офіційна кількість інцидентів, пов’язаних з антисемітизмом, також залишилася невеликою, зменшившись з дев’яти у 2023 році до п’яти у 2024 році.

Ці знахідки не повинні стерти загрозу музею, вандалізм чи виправдання Голокосту, про які повідомлялося в Інтернеті. Вони дійсно означають, що історію Латвії не можна просто скопіювати з країн, які зафіксували набагато більший приріст. Відомі події все ж змінили життя та місця, яких вони торкнулися. Невеликі офіційні підсумки описують те, що було записано; вони не можуть розповісти нам усе про те, що пережили люди.