Антисемітизм: Бразилія

Португальська колонізація привела до Бразилії підозру інквізиції щодо євреїв і нових християн. Правління голландців у Ресіфі ненадовго дозволило відкрите життя єврейської громади; Португальська реконкіста 1654 року знову закрила цей простір.

Дослідіть країну: Бразилія

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Іберійське переслідування перетинає Атлантику

Португальська колонізація привела до Бразилії підозру інквізиції щодо євреїв і нових християн. Правління голландців у Ресіфі ненадовго дозволило відкрите життя єврейської громади; Португальська реконкіста 1654 року знову закрила цей простір. У двадцятому столітті расовий націоналізм і страх імміграції перетворили євреїв на невідповідних прибульців. Обмеження епохи Варгаса блокували маршрути біженців саме тоді, коли нацистські переслідування робили їх невідкладними, тоді як окремі дипломати відмовлялися виконувати дискримінаційну політику або обходили її обмеження, щоб врятувати життя.

ХVІ століття–1654

Віра під колоніальним пануванням · Відкрите єврейське життя Ресіфі триває лише стільки, скільки дозволяють його правителі

Іберійське релігійне переслідування та конкуруючі колоніальні режими визначили, чи може богослужіння бути публічним.

Підозри щодо «нового християнина»

Серед португальських поселенців були нові християни, нащадки євреїв, змушених навернутися в Іберії. Підозри інквізиції могли переслідувати родину через її походження навіть за Атлантикою. Охрещених людей все ще можуть звинуватити в таємному сповідуванні юдаїзму. Переїзд до колонії не обов’язково звільняв сім’ю від релігійних випробувань, нав’язаних у Португалії.

Ресіфі під владою голландців відчиняє двері

За нідерландського правління євреї Ресіфі могли відкрито сповідувати свою релігію й заснували в XVII столітті Кагал-Цур-Ісраель. Релігійні та громадські установи підтримували живу громаду з різними заняттями. Ця свобода залежала від політики конкретного колоніального уряду, а не від рівного права, гарантованого в усьому регіоні.

Повернення португальців, 1654 рік

Коли Португалія повернула собі Ресіфі в 1654 році, простір для відкритого єврейського життя закрився. Євреї виїхали в інші країни, включаючи Карибський басейн і Новий Амстердам. Чергова зміна суверена викорінила громаду. Та сама атлантична мережа, яка несла колоніальне панування, також перевозила людей, які шукали місце, щоб залишитися євреями.

1930-ті — 1941 рік

Расова імміграційна політика · Хто може втекти, вирішує консульська інструкція

Расове мислення варгасівської епохи робило єврейських біженців небажаними, коли їх потреба у в’їзді була найбільшою.

Бажане національне населення

Расові уявлення бразильської еліти вплинули на імміграційну політику, і в 1930-х євреїв можна було класифікувати як небажаних прибульців. Релігійне походження було перероблено в рамках сучасної мови расового та національного розвитку. Заява була політичною конструкцією, а не науковим фактом про біженців.

Секретний циркуляр 1127

У 1937 році секретний циркуляр Міністерства закордонних справ обмежував візи для людей, яких визначали як людей семітського походження. Консульські рішення можуть заблокувати родині вихід з Європи. Бюрократична інструкція далеко від нацистської території набула актуальності, оскільки заявники прагнули втекти від переслідувань.

Двері континенту звужуються

Бразилія була частиною ширшої латиноамериканської моделі посилення обмежень на прийом єврейських біженців протягом 1930-х років. Політики відрізнялися, і деякі люди все ж в’їжджали через винятки та допомогу. Важливим питанням є те, які маршрути залишаються доступними для конкретних заявників, а не те, чи була країна однаково привітною чи ворожою.

Кінець 1930-х–1942 рр

Чиновники, які допомагають · Двоє чиновників використовують свої посади, щоб відкрити маршрут

Арасі де Карвалью та Луїс Мартінш де Соуза Дантас допомогли людям втекти, незважаючи на обмежувальну політику.

Арасі де Карвальо в Гамбурзі

Працюючи в консульстві Бразилії в Гамбурзі, Арасі де Карвалью допомагала єврейським заявникам отримувати візи в умовах обмежувальних правил. Її посада давала практичну можливість допомогти: документи могли перетворити намір утекти на здійсненну подорож. Порятунок вимагав знаходити шляхи в установі, яка за інших обставин стояла між біженцями та дозволом на в’їзд.

Соуза Дантас видає візи

Бразильський дипломат Луїс Мартінш де Соуза Дантас видавав візи людям, які тікали від нацистських переслідувань, зокрема євреям, незважаючи на офіційні обмеження. Його дії виявляють різницю між політикою уряду та відповіддю окремого чиновника. Повноваження, що використовуються для виключення, також можуть бути використані для допомоги.

Виняток не скасовує правила

Люди, яким допомагали ці чиновники, отримали шанси вижити, яких інші були позбавлені. Пам’ять про порятунок разом із виключенням пояснює обидва результати. Історія дипломата-героя не повинна стати доказом того, що обмежувальна політика була нешкідливою або що кожен біженець, який потребував візи, її отримав.

1945 і після

Життя відбудоване · Біженці стають частиною країни, яка колись обмежувала їх

Повоєнне життя громади продовжило історії людей, які перетнули небезпечні кордони.

Новий дім після втечі

Біженці та постраждалі влаштували життя в Бразилії через роботу, сімейні зв’язки та громадські установи. Їхні історії включали втрату, а також адаптацію. В’їзд до країни був початком відбудови, а не закінченням наслідків переслідувань.

Витоки змінюються, випробування залишається

Підозріливість інквізиції колоніальної доби та расова імміграційна політика XX століття належали до різних режимів. В обох випадках єврейське походження ставало підставою обмежувати можливості людини. Відмінності суттєві: один режим перевіряв дотримання релігійних норм, а інший оцінював, чи нібито підходить певна група для нації.

Історії порятунку показують особисту здатність діяти

Де Карвалью та Соуза Дантас показують, що обмежувальні правила виконували люди, здатні приймати й інші рішення. Вони рятували життя на тлі загального провалу захисту біженців. Їхній приклад повертає особистий вибір і відповідальність у розповідь, яка інакше могла б зобразити недопуск людей через кордон як щось неминуче.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Бразильська спадщина виключення біженців і неонацистські мережі поєдналися з інверсією Голокосту в політичних дебатах та ймовірним планом нападу «Хезболли».

Скарги змінюються майже за одну ніч

За останні три місяці 2023 року бразильські єврейські моніторингові організації отримали майже в дев’ять разів більше скарг, ніж за той самий період роком раніше. Вони визначили 7 жовтня та його наслідки як головний перелом.

Значна частина ворожнечі прийшла в цифровому вигляді, але установи єврейської громади також потребували посиленої безпеки. Євреїв, які належали до бразильського громадського життя, дедалі частіше вважали причетними до війни за кордоном. Звинувачення щодо Ізраїлю можуть надійти як повідомлення, спрямоване до бразильської особи, школи чи громади.

До однієї громади доходять різні звинувачення

Бразилія надавала притулок і водночас обмежувала порятунок євреїв від нацизму. Наратив про євреїв-чужинців зберігся в расових теоріях змови; 2024 року федеральне розслідування було спрямоване проти організованого поширення нацистської пропаганди через музику, товари та цифрові медіа. Ультраправий напрям залишався активним на тлі нового конфлікту.

У лівому політичному таборі порівняння Гази президентом Лулою з убивством євреїв Гітлером викликало засудження Congregação Israelita Paulista. Громада заявила, що таке порівняння ранить пам’ять про Голокост і заохочує ворожість до євреїв. Окремо влада описала ймовірний план «Хезболли» напасти на єврейські об’єкти. Спільного керівництва цих діячів не встановлено. Проте їхні наративи могли взаємно посилювати виключення: нацистські образи принижували євреїв, перевертання ролей жертв і злочинців в історії Голокосту зображувало євреїв винуватцями, а колективне звинувачення в антисіоністській риториці змушувало бразильських євреїв відповідати за Ізраїль. Дані CONIB показують поширення цих давніх стереотипів у новій хвилі.

Поліція розслідує плани нападів на єврейські об’єкти

Операція «Трапіче» почалася в листопаді 2023 року. Пізніше бразильські органи безпеки описали її як знищення осередку Хезболли, яка планувала напади на єврейські цілі. Це була розповідь про розслідування, а не винесений вирок за тероризм.

Окремо федеральна поліція розслідувала поширення нацистської пропаганди через цифрові медіа, музику та товари. Загрози надходили через різні організації та переконання. Їм не потрібен був спільне командування, щоб впливати на ту саму єврейську громаду, члени якої намагалися продовжувати звичайне життя, а установи готувалися до можливих нападів.