Антисемітизм: Ірландія

Єврейське життя в Ірландії охоплює невеликі ранні громади й пізніших переселенців, які рятувалися від переслідувань у Східній Європі. Сім’ї створювали громади на острові, який тоді був під британською владою.

Дослідіть країну: Ірландія

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Приналежність, відчуження та право на дім

Єврейське життя в Ірландії охоплює невеликі ранні громади й пізніших переселенців, які рятувалися від переслідувань у Східній Європі. Сім’ї створювали громади на острові, який тоді був під британською владою. Бойкот у Лімерику 1904 року показав силу релігійно вмотивованого пошуку цапів-відбувайлів, тоді як інші відкрито виступали проти нього. Після поділу єврейські громадяни брали участь у житті нової ірландської держави, але втікачі з нацистської Європи стикалися з обмеженнями в’їзду. Подорож простежує напруження між належністю й виключенням. Сучасний розділ стосується Республіки Ірландія; Північна Ірландія має окрему юрисдикцію та історію у складі Сполученого Королівства.

Від 1660-х років до 1900 року

Громади приживаються · Створення єврейського дому в Ірландії

Невеликі конгрегації зростають через міграцію, сімейні мережі та повсякденні установи.

Молитовна кімната в Дубліні

У 1660-х роках сім'я Перейра заснувала єврейський молитовний зал на Крейн-лейн у Дубліні. Пізніше конгрегації переїжджали між різними будівлями, коли змінювалася кількість їхніх членів. Це була невелика громада зі зв’язками за межами Ірландії, створюючи місця для поклоніння та взаємної підтримки в суспільстві, сформованому християнськими інститутами та британським правлінням.

Новоприбулі зі Східної Європи

З кінця дев’ятнадцятого століття євреї, рятуючись від переслідувань у Російській імперії, прибули у більшій кількості, багато з сучасної Литви. Сім'ї оселилися навколо Південної кільцевої дороги Дубліна та в інших ірландських містах. Міграція часто включала кілька переїздів через Великобританію та Ірландію, перш ніж люди знайшли тривалий дім.

Більше, ніж місце на карті

Синагоги, кошерні магазини та сімейні мережі зробили можливим повсякденне єврейське життя навколо вулиці Кланбрассіль, пізніше відомої як Маленький Єрусалим. Громади також розвивалися в Корку, Лімерику, Белфасті та інших місцях. Це були об’єднані місцеві громади з різною історією. Подальша історія Белфаста належить Північній Ірландії, а не незалежній ірландській державі.

1904-1906

Бойкот Лімерика · Звинувачення загрожує засобам до існування сусідів

Підбурювання священика призводить до антиєврейського бойкоту та нападів, тоді як інші ірландці засуджують кампанію.

Влада дає упередженням платформу

У січні 1904 року священик-редемпторист Джон Кріг виступав проти невеликої єврейської громади Лімерика. Він неправдиво зображав єврейських торговців експлуататорами. Релігійний авторитет допоміг перетворити підозру на публічну кампанію проти сусідів, яких визначали за їхнім єврейством, і покласти провину за економічні негаразди на цілу меншість.

Бойкот має матеріальні наслідки

Бойкот тривав близько двох років і супроводжувався нападами та залякуваннями. Клієнтів змушували уникати єврейського бізнесу, і багато сімей виїхали, оскільки їхні засоби до існування не вистачали. Епізод включав економічне відчуження та фізичне насильство. Описуючи це лише як аргумент про комерцію, ви приховаєте цю шкоду.

Кампанія зустрічає опозицію

Майкл Девітт публічно засудив звинувачення Кріга. Деякі сім'ї, які втекли до Корка, зустріли там гостинний прийом; Серед них була родина майбутнього лорда-мера Корка Джеральда Голдберга. Ці відповіді показують, що бойкот не виражав одностайної позиції Ірландії. Люди могли протистояти кампанії та допомагати тим, кого вона витіснила.

1922-1937 роки

Громадянство та громадське життя · Права на папері, участь у громадському житті

Нова держава захищає релігійну свободу, а єврейські громадяни беруть участь у її політичному житті.

Релігійна свобода в новій державі

Стаття 8 конституції Ірландської вільної держави 1922 року гарантувала громадянам свободу совісті й віросповідання за умови дотримання громадського порядку та моралі. Вона також забороняла правові обмеження й привілеї з релігійних підстав. Ці гарантії давали критерії оцінки дій влади; сама конституційна обіцянка не могла подолати кожен досвід виключення.

Роберта Бріско обирають до Dáil

Роберт Бріско, народжений у Дубліні в єврейській родині, брав участь у боротьбі за незалежність Ірландії й у 1927 році був обраний до Dáil, нижньої палати ірландського парламенту, від партії Фіанна Файл. Його політичні переконання поєднували ірландський республіканізм і сіонізм. Вибір одного громадянина показує перетин ідентичностей, не роблячи його речником усіх євреїв Ірландії.

Визнання в нерівному релігійному ландшафті

Конституція 1937 року прямо визнавала єврейські конгрегації поряд з кількома християнськими деномінаціями, а також визнавала особливе становище католицької церкви. Визнання євреїв і потужна католицька національна ідентичність існували в одному документі. Це допомагає пояснити, чому належність до суспільства потрібно розглядати разом із поводженням з людьми, які бажають в’їхати в країну.

1933-1945 роки

Голокост · Нейтралітет не міг захистити родичів за кордоном

Ірландія не була під нацистською окупацією. Обмеження прийому біженців і вбивства людей, пов’язаних з Ірландією, поєднують її історію з Голокостом у континентальній Європі.

У концентраційних таборах людей утримували в жорстоких умовах, часто змушуючи до примусової праці. Табори знищення створювали для систематичного масового вбивства. Аушвіц-Біркенау поєднував обидві функції.

Прихильники допомоги біженцям оскаржують обмеження в’їзду

З 1933 року лідери єврейської громади, зокрема Ісаак Герцог і Роберт Бріско, закликали прийняти людей, які тікали від нацистських переслідувань. Багато запитів не задовольнили, хоча деякі біженці дісталися Ірландії та заснували бізнес. Ірландський єврейський музей фіксує як обмеження, так і зусилля щодо їх подолання. Нейтралітет під час війни не гарантував притулку для тих, хто потребував дозволу на в’їзд.

Сім'я Етті Стайнберг опинилася в пастці у Франції

Етті Штайнберг виросла в Дубліні та вийшла заміж за Войтека Глюка в 1937 році. Вони переїхали до континентальної Європи, де народився їхній син Леон. Після втечі з одного місця в інше сім’ю заарештували у Франції в 1942 році й ув’язнили в пересильному таборі Дрансі. Родинні зв'язки з Ірландією не захистили їх від нацистських переслідувань за кордоном.

Візи надходять після арешту родини

Родичі в Дубліні отримали візи, які дали б родині Глюків змогу поїхати до Північної Ірландії під юрисдикцією Сполученого Королівства. Візи надійшли до Тулузи після арешту родини. Етті, Войтек і Леон були депортовані з Дрансі 2 вересня 1942 року й убиті в Аушвіці через два дні. Запланований шлях до безпеки міг закритися ще до надходження документів.

Після 1945р

Відбудова та пам'ять · Нові життя стають частиною історії Ірландії

Ті, хто вижив, обрані представники та громадські волонтери формують життя поза межами історії переслідувань.

Золтан і Едіт заново будують своє життя

Золтан і Едіт Зінн пережили концентраційні табори Равенсбрюк і Берген-Бельзен. Після періоду відновлення у Швеції вони приїхали до Ірландії в 1946 році з лікарем Бобом Коллісом, який виховував їх у своїй родині. Згодом Золтан працював кухарем, одружився й став батьком. Його подальше життя теж є частиною його історії, поряд із пережитими втратами та хворобою.

Дублін обирає лорда-мера єврея

Бріско став першим єврейським лордом-мером Дубліна в 1956 році та знову служив у 1961 році. Його державна кар’єра поєднала єврейську ідентичність із десятиліттями ірландської виборчої політики. Це досягнення демонструє громадянську участь, водночас залишаючи місце для аналізу упередженого ставлення та попередньої нездатності надати достатній притулок євреям, які зазнають переслідувань.

Синагога стає місцем пам'яті

Синагога Walworth Road припинила роботу на початку 1970-х років, коли сім’ї переїхали та громада змінилася. У 1985 році волонтери знову відкрили будівлю як Ірландський єврейський музей. Його колекції зберігають повсякденне життя по всьому острову, зокрема в Белфасті та Дубліні. Всеірландську колекцію не слід плутати з однією сучасною державною юрисдикцією.

2023-2026

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Єврейське життя триває в Республіці Ірландія, водночас сім’ї повідомляють про ворожість через свою ідентичність. Повідомлення, освіта й публічні зобов’язання пропонують різні шляхи протидії.

Коли звичайна зустріч стає ворожою

Єврейська представницька рада отримала 143 повідомлення про інциденти від 17 липня 2025 до 9 січня 2026 року. Деякі описували події попередніх років. Розповіді включали ворожість, яка виникала після того, як ставало відомо про єврейську чи ізраїльську ідентичність людини.

Документування робить повідомлені переживання видимими. Добровільні свідчення не можуть виміряти загальнонаціональну поширеність, приписати мотиви всім членам політичного руху або встановити багаторічну тенденцію. Акцент чи релігія людини не роблять її відповідальною за дії іноземного уряду.

Що опитування може сказати нам про пам’ять

Опитування Claims Conference серед 1 000 дорослих в Ірландії, проведене в жовтні та листопаді 2025 року, показало, що половина не знала про вбивство шести мільйонів євреїв під час Голокосту. Серед людей віком від 18 до 29 років половина повідомила, що бачила в інтернеті заперечення або спотворення Голокосту.

Опитування також показало, що 88 відсотків підтримували викладання історії Голокосту в школах. Знання, знайомство з такими матеріалами й підтримка освіти є різними результатами. Сама прогалина в знаннях не визначає політичної належності людини та не пояснює мотиву окремого ворожого вчинку.

Перетворення зобов’язань на щоденний захист

У січні 2025 року Ірландія схвалила робоче визначення антисемітизму IHRA та міжнародні рекомендації щодо протидії йому. У січні 2026 року уряд оголосив фінансування доступу середніх шкіл до віртуальних екскурсій музеєм Аушвіц із супроводом екскурсовода.

Ці зобов’язання можуть підтримати вчителів та установи. Їх практична цінність залежить від того, що станеться далі: участь, ретельне навчання та ефективна відповідь, коли хтось повідомляє про ворожість. Урядове оголошення фіксує намір; навчання та захист повинні оцінюватися через їхні результати.