Антисемітизм: Італія

Єврейське життя в Італії виникло задовго до сучасної нації. Коли християнство набуло політичної влади, церковне вчення зображувало євреїв як колективно винних або духовно нижчих.

Дослідіть країну: Італія

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Римська громада стає чужою за релігійною ознакою

Єврейське життя в Італії виникло задовго до сучасної нації. Коли християнство набуло політичної влади, церковне вчення зображувало євреїв як колективно винних або духовно нижчих. На папських територіях ця ієрархія стала обмеженням на проживання та роботу. Інші італійські правителі зробили інший вибір. Пізніше стіни гетто надали відчуженню фізичної форми. Емансипація усунула ці бар’єри, але расові закони Муссоліні 1938 року наклали новий критерій на основі походження.

Стародавній Рим–папські століття

Релігійна ієрархія · Сусід, який передує нації

Євреї вже були частиною італійського суспільства, коли релігійна влада почала обмежувати їхнє місце в ньому.

Давно вкорінена громада

Євреї жили в Римі за кілька століть до того, як Італія стала єдиною державою. З часом у них виникли особливі релігійні традиції та громадські інститути. Твердження, що євреї за своєю природою були іноземцями, затьмарювало цю місцеву історію. Їхнє становище змінювалося залежно від релігійної та політичної влади, а не від тривалості їхнього проживання.

Звинувачення, передане з покоління в покоління

Християнське вчення часто покладало на євреїв колективну відповідальність за смерть Ісуса. Твердження про священну історію могло обернутися підозріливістю до живих сусідів. Воно перетворювало звичайну релігійну меншину на символ зла й слугувало виправданням ставлення до її представників як до людей нижчого ґатунку.

Різні правителі, різні двері

Півострів був поділений між правителями з різними інтересами й політикою. В одній юрисдикції євреям могли дозволяти проживання та певні заняття, а в іншій — обмежувати їх. Ця строкатість мала значення: виключення запроваджували конкретні закони й органи влади, а не єдине ставлення, яке поділяв кожен італієць.

1516–1870

Стіни гетто · Місто потребує своїх сусідів, а потім замикає їх у собі

Венеція і папський Рим замкнули єврейських жителів, покладаючись на їхню роботу.

Венеція, 1516 рік

У 1516 році Венеція наказала євреям мешкати у визначеному кварталі. Брами контролювали пересування, особливо вночі. Місто приймало громаду, але нав’язувало їй відокремленість. Квартал, який надав слову «гетто» ширшого значення, був і місцем єврейського життя, і засобом обмеження.

Рим, 1555 рік

Папа Павло IV створив у Римі гетто в 1555 році. Папська політика обмежувала проживання євреїв і економічну діяльність. Релігійна ієрархія набула повсякденної географії: де сім'я могла жити і як її члени могли заробляти на життя. Римські євреї залишалися частиною міста за правилами, які заперечували рівну належність.

Стіна - це не все життя

Попри накладені обмеження євреї підтримували богослужіння, навчання та сімейне життя. Існування цих спільнот не повинно перетворювати ув'язнення на химерну традицію. Примусове гетто Риму закінчилося в 1870 році, коли включення міста до Італійського королівства витіснило папську політичну владу.

ХІХ століття–1938

Емансипація та скасування здобутих прав · Громадянство відкриває двері, які закриває фашизм

Об’єднання Італії розширило права; згодом фашистський режим вирішив, що єврейське походження перекреслює їх.

Рівні громадяни в королівстві

Об’єднання Італії розширило емансипацію, оскільки території входили до нового королівства. Євреї могли повніше брати участь у професійному та громадському житті. У Римі 1870 р. покінчено з примусовим перебуванням у гетто. Ці зміни ліквідували правові обмеження, через які єврейська приналежність залежала від релігійної ідентичності.

Участь не може купити безпеки

Італійські євреї дотримувалися різних політичних поглядів, і деякі підтримували фашизм до його явного антисемітського повороту. Ні патріотична служба, ні колишня лояльність не захистили їх, коли режим запровадив виключення за расовою ознакою. Антисемітизм оцінював людей через нав’язану групову ідентичність, роблячи індивідуальну поведінку неважливою.

Розворот 1938 року

У 1938 році уряд Муссоліні запровадив антиєврейські расові закони. Євреїв не допускали до шкіл і роботи на державній службі, а також піддавали іншим обмеженням. Італія ще не була окупована Німеччиною. Власний італійський режим прийняв рішення перетворити расові упередження на виконувану національну політику.

1938–1945

Переслідування та депортація · Від заборони відвідувати школу — до загрози життю

Виключення євреїв із суспільства італійською владою та подальша німецька окупація були окремими етапами посилення переслідувань.

Родовід замінює людину

Закони 1938 року визначали за походженням, кого вважати євреєм, та обмежували доступ до освіти, працевлаштування й шлюбу. Діти могли втратити місця в школах через своїх батьків. Ці правила подавали вигадані расові категорії як офіційні факти, а потім використовували їх, щоб вирішувати, чиє повсякденне життя може тривати.

Окупація змінює характер небезпеки

Після того, як Німеччина окупувала значну частину Італії в 1943 році, євреї зіткнулися з арештами та депортацією до центрів убивства. Брали участь німецькі війська та італійські фашистські колабораціоністи. Попередні роки правового переслідування та пізніша машина вбивств були пов’язані, але вони не були однаковою політикою за однакових умов.

Обірване життя Маріо Фінці

Маріо Фінці, молодий італійський єврейський адвокат і музикант, втратив свою юридичну кар'єру через расові закони. Пізніше він допомагав єврейським біженцям до того, як був арештований і депортований до Освенціма, де й помер. Його життя пов’язує правило виключення з вибором і втратами особи, яку можна ідентифікувати.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Католицька, фашистська та комуністична спадщина Італії поєднується з мобілізацією ісламістів у хвилі після 7 жовтня.

Старі звинувачення не зникають

Італійські євреї жили за стінами папського гетто та під вченням, яке звинувачувало євреїв у смерті Ісуса. Католицька церква відкинула цю колективну провину в 1965 році, але офіційна відмова не могла миттєво стерти століття культурної підозри.

Фашизм висунув інше звинувачення: євреї як расова небезпека для нації. Закони Муссоліні 1938 року перетворили це на виключення з роботи та громадського життя. До 7 жовтня дослідники BOND все ще знаходили неофашистський антисемітизм поруч із теоріями змови про владу євреїв. Завдяки цій спадщині образи небезпечного чи таємно могутнього єврея стали доступними ще довго після того, як змінилися інституції, які вперше їх запроваджували.

Коли зустрічаються комуністичні та ісламістські цілі

Частина італійських комуністичних лівих розглядає Ізраїль як інструмент американської влади. У такій картині ХАМАС можна представити «опором» спільному ворогові. У своєму розділі звіту CDEC за 2025 рік Джованні Джакалоне описує прихильників ісламістів і палестинські організації, які беруть участь у демонстраціях разом із CARC, NPCI та Rete dei Comunisti: практичну співпрацю лівих та ісламістів, яку називають «червоно-зеленою».

CDEC також фіксує звинувачення проти євреїв, зокрема тих, хто пережив Голокост: їх оголошували сіоністськими співучасниками геноциду. Від євреїв вимагали відповідати саме як євреї. Зображення євреїв кровожерливими вбивцями дітей відроджували давній кривавий наклеп; так само ультраправі теорії змови могли замінювати слово «єврей» словом «сіоніст», зберігаючи образ вигаданого таємного ляльковода. Критика уряду є правомірною. Вибіркова увага може порушувати питання про подвійні стандарти; колективна провина, демонізація та вимоги до євреїв довести свою політичну невинуватість викривають давнє упередження.

Стара ненависть, нове насильство

Після 7 жовтня дослідники CDEC описали різке зростання кількості інцидентів. Конфлікт дав спільний предмет давнім католицьким і фашистським стереотипам, образам ворога у радикальних лівих та ісламістській ворожості. Поширюючись, вони могли посилювати одне одного, навіть якщо не всі учасники належали до однієї організації.

Міграція є частиною сучасного середовища, але нещодавно прибулі - це ще не вся історія. У дванадцяти з вісімнадцяти випадків нападу в 2025 році CDEC описав злочинців як вихідців з Північної Африки, мусульман та/або італійців другого покоління. Це описи, які можуть перетинатися окремих випадків. Разом із зазначеними вище мобілізаціями вони показують, як місцева спадщина та транснаціональна ворожнеча досягають італійських євреїв, дедалі частіше через фізичні напади, а також виключення з суспільства та насильство.