Антисемітизм: Польща

Польські правителі надавали єврейським громадам привілеї, і Польща-Литва стала головним центром єврейського життя. Захист співіснував із християнським антиюдаїзмом, звинуваченнями в ритуальних вбивствах і конкуренцією за комерцію.

Дослідіть країну: Польща

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Захист і ворожнеча зростали пліч-о-пліч

Польські правителі надавали єврейським громадам привілеї, і Польща-Литва стала головним центром єврейського життя. Захист співіснував із християнським антиюдаїзмом, звинуваченнями в ритуальних вбивствах і конкуренцією за комерцію. Сучасні націоналістичні рухи згодом визнали євреїв чужинцями для польської нації. Окупація нацистською Німеччиною спричинила геноцид, але антисемітизм не закінчився зі звільненням: погром у Кельце 1946 року та комуністична державна кампанія 1968 року були спрямовані проти тих, хто вижив, і громадян у нових умовах.

1264–початок нового часу

Привілеї та упередження · Статут захищає людей від звинувачень

Королівський захист зробив єврейське поселення можливим, водночас виявивши ворожість, яку потрібно було стримувати.

Каліський статут

У 1264 році Болеслав Благочестивий видав грамоту, яка регулювала життя євреїв у Великій Польщі. Вона захищала різні сфери торгівлі, релігійної власності та відносин з християнами. Пізніші правителі підтвердили її положення. Статут допоміг зробити проживання євреїв більш безпечним, хоча захист правителя відрізнявся від сучасного рівного громадянства.

Навіщо захищатися від кривавого наклепу?

Хартія стосувалася звинувачень євреїв у ритуальних убивствах. Такі звинувачення були хибними, але достатньо небезпечними, щоб вимагати правових гарантій. Їхня наявність виявляє вразливість, що стояла за наданим привілеєм: релігійний міф міг мобілізувати ворожість проти сусідів, а закон — або стримувати її, або надавати їй сили.

Громада будує світ

Єврейські громади Польщі та Литви розвивали школи, релігійну науку, торгівлю та самоврядування громад. Історію їхнього розвитку не можна звести до переслідувань. Він також залежав від можливостей і домовленого захисту. Конфлікт і співіснування розгорталися в одному суспільстві, змінюючись залежно від місця й правителя.

1918–1939

Націоналістичне виключення · Громадянство стикається з твердженням, що євреї — чужа нація

У відродженій республіці жило різноманітне єврейське населення, яке націоналістичні рухи намагалися виключити із суспільства.

Різні бачення майбутнього

Після того, як Польща відновила незалежність у 1918 році, єврейські мешканці брали участь у партіях, профспілках, релігійних рухах та громадському житті. Одні виступали за інтеграцію, інші — за сіонізм чи соціалістичну культурну автономію. Ці різні політичні переконання підривають антисемітські твердження про те, що євреї були єдиним політичним актором.

Націоналізм звужує належність

Націоналістичні антисеміти зображували євреїв як чуже тіло в Польщі. Економічні бойкоти та вимоги виключення з професій та освіти перетворили цей аргумент на тиск на повсякденне життя. Громадянство не завадило опонентам вигадати другий тест того, хто нібито належить до нації.

Університет стає кордоном

Антиєврейська агітація в університетах включала насильство та окремі сидіння, відомі як «лавкове гетто». До студентів ставилися як до колективної проблеми, оскільки вони були євреями. Місце, призначене для відкриття професійних можливостей, стало ще однією інституцією, за допомогою якої можна було забезпечити націоналістичне виключення.

1939–1945

Німецька окупація · Окупант перетворює відчуження на геноцид

Нацистська Німеччина знищила єврейське життя через гетто, депортацію та масові вбивства.

Окупована країна

Німеччина напала на Польщу у вересні 1939 р.; Радянський Союз окупував схід країни. Німецька влада запровадила расові переслідування на контрольованих територіях. Центри вбивств, які пізніше були створені в окупованій Польщі, були установами нацистської Німеччини. Їх розташування не робить їх установами польської держави.

Гетто ізолюють громади

Німецька влада заганяла євреїв у гетто, де голод, хвороби та примус завдавали величезних страждань. Після депортації людей відправляли до центрів убивств. Ізоляція допомогла злочинцям демонтувати захист і доступ до допомоги. Це було частиною нав’язаного процесу, а не добровільного виходу єврейських громад.

Опір у неможливих умовах

Євреї організували взаємодопомогу, задокументували переслідування та чинили опір, зокрема під час повстання у Варшавському гетто 1943 року. Деякі неєвреї допомагали; інші зраджували чи експлуатували своїх сусідів. Ці рішення ухвалювалися в умовах окупації та терору. Вони мають значення, не перекладаючи відповідальність за геноцидний проект Німеччини з його організаторів.

1946 / 1968

Після Голокосту · Виживання не закінчує звинувачення

Кривавий наклеп і пізніша державна кампанія знову зробили повернення євреїв та їхнє життя як громадян небезпечними.

Кельце, 1946

4 липня 1946 року фальшиве звинувачення щодо зниклої дитини спричинило напади на вцілілих євреїв у Кельце. У вбивствах брали участь цивільні особи та представники державних сил. Кривавий наклеп пережив Голокост і все ще міг перетворити єврейську ідентичність сусіда на нібито доказ небезпеки.

Державна кампанія 1968 року

У 1968 році комуністична влада Польщі провела антиєврейську кампанію під маркою антисіонізму. Людей звільняли і змушували емігрувати. Євреї з дуже різними життями та політичними поглядами розглядалися як колективні підозрювані. Політична мова дала давнішому виключенню новий шлях до втілення в діях держави.

Виїзд після життя у своїй країні

Багато з тих, кого змусили виїхати у 1968 році, народилися в Польщі або заново влаштували там життя після Голокосту. Втрата ними роботи й безпеки показує повторюваний перелом: чиновники могли позбавити громадянство реального змісту, оголосивши меншину нелояльною. Це звинувачення не відображало якоїсь справді єдиної політичної позиції євреїв.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Релігійний націоналізм і антисіоністська чистка комуністичної держави залишили різні шляхи до того, щоб польських євреїв знову оголосили чужинцями.

Вогнегасник у парламенті

12 грудня 2023 року депутат Гжегож Браун використав вогнегасник, щоб зірвати святкування Хануки в парламенті Польщі. Потім він виправдовував свою ворожість у залі засідань і був усунений від участі в засіданні.

Церемонія засвідчувала єврейську присутність у загальнонаціональній установі. Напад на неї створював враження, що цю присутність можна оскаржувати. Епізод був особливо разючим, бо так учинив обраний представник: місце, покликане представляти громадян, стало місцем залякування меншини.

Протилежні традиції можуть висунути однакові звинувачення

Польський націоналізм зображував євреїв як чужинців нації. Комуністична держава дійшла до виключення іншим шляхом: у 1968 році вона затаврувала євреїв як сіоністів і вигнала тисячі людей. Антиімперіалістичні висловлювання створювали враження, ніби кампанія проти польських євреїв стосується Ізраїлю. Політична маска змінила виправдання, зберігши колективну провину.

Після 7 жовтня дослідники виявили відновлення ворожості, пов’язаної з Ізраїлем, на основі усталених теорій змови. Напад Брауна на святкування Хануки в парламенті відкрито викрив релігійно-націоналістичну течію; Інтернет-звинувачення запропонували інший шлях. Суміш цієї країни вкорінена особливо в національній приналежності, пам’яті про Голокост і комуністичній перевірці на лояльність. Зв’язок полягає не в тому, що сьогоднішні табори поділяють одну організацію, а в тому, що нібито протилежні традиції можуть поставити громадянство євреїв у залежність від відмови від ідентичності чи закордонної лояльності, які їм приписують інші.

Хто має місце в національній історії?

Єврейське життя довгий час було частиною Польщі до того, як Голокост знищив більшість її громад. Пам’ять зараз стоїть поруч із живою присутністю євреїв, включаючи церемонію Хануки, на яку напав Браун.

Після 7 жовтня відновилася конспірологія в інтернеті й стався дуже помітний акт ворожості в парламенті. Водночас було ухвалено рішення усунути Брауна від участі в засіданні. Отже, йшлося про більше, ніж церемонію: чи захищатимуть публічні установи участь євреїв, чи дозволять давньому наративу про чужинців визначати, чия присутність є правомірною.