Антисемітизм: Німеччина

У середньовічних німецьких землях християнські упередження робили євреїв вразливими до ритуальних звинувачень і перетворення на цапів-відбувайлів під час таких криз, як Чорна смерть. Реформація не поклала край цій ворожнечі: пізніші твори Лютера вимагали переслідування.

Дослідіть країну: Німеччина

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Підстава для звинувачення змінюється: від віри до походження

У середньовічних німецьких землях християнські упередження робили євреїв вразливими до ритуальних звинувачень і перетворення на цапів-відбувайлів під час таких криз, як Чорна смерть. Реформація не поклала край цій ворожнечі: пізніші твори Лютера вимагали переслідування. Емансипація розширила права в дев’ятнадцятому столітті, але расові антисеміти стверджували, що єврейське походження унеможливлює рівність. Нацистська ідеологія поєднала це расове твердження з теоріями змови, і режим перетворив це на закони, позбавлення власності та геноцид. Кожна зміна вимагала від інституцій і людей, щоб її прийняти та запровадити.

1340-ві — 1783 рік

Більш старе коріння · Кого звинувачують?

Релігійні звинувачення перетворювали меншість на зручну мішень для звинувачень, коли хвороба чи релігійний конфлікт лякали ширше суспільство.

Чума потребує винуватця

Під час Чорної смерті євреїв у європейських громадах неправдиво звинувачували в отруєнні колодязів. У німецьких землях та інших країнах ці чутки сприяли розпалюванню різанини. У давній атмосфері релігійної підозріливості винуватцем страшної хвороби оголосили меншину. Звинувачення було доказом упередженості переслідувачів, а не доказом того, що євреї спричинили чуму.

Заклик Лютера до переслідування

У 1543 році Мартін Лютер закликав до заходів, включаючи підпал синагог, знищення єврейських будинків і обмеження засобів до існування. Його релігійний авторитет надав цим вимогам потужного голосу. Реформація не покінчила з християнським антиюдаїзмом. У 2015 році протестантська церква Німеччини прямо відкинула цю спадщину та визнала шкоду від її пізнішого сприйняття.

Мендельсон виступає за свободу

«Єрусалим» Мойсея Мендельсона, опублікований у 1783 році, виступав за релігійну свободу та проти примусу у справах віри. Він залишався євреєм, беручи участь у дебатах Просвітництва. Його робота поставила під сумнів припущення, що входження в сучасне суспільне життя вимагає відмови від юдаїзму. Євреї були мислителями у боротьбі за рівність, а не просто її об’єктами.

1871–1933

Громадянство · Право — і виклик

У міру розвитку рівного громадянства антисеміти змінили критерій приналежності з переконань на нібито фіксоване походження.

Сторінка громадянства

Єврейська емансипація просувалася нерівномірно на німецьких територіях: деякі реформи були скасовані або взагалі не були прийняті. З об’єднанням у 1871 році євреї отримали рівноправне громадянство. Закон змінив їхній статус, але юридична рівність і повсякденне прийняття – це різні питання. Шукайте обидва, коли рухаєтесь у часі.

Нова історія виключення

Наприкінці дев'ятнадцятого століття расистські політики зображували євреїв як окрему, нібито незмінну расу. Це твердження було неправдивим. Воно переосмислювало давніші релігійні упередження як розповідь про походження та національну приналежність, дозволяючи виключенню зберігатися навіть тоді, коли людина змінила релігію.

Голос у суспільному житті

Лікар і парламентарій Емануель Мендель допоміг заснувати Центральну асоціацію громадян Німеччини єврейської віри в 1893 році. Його збережені листи розкривають людину, яка має професійні й політичні інтереси та бере участь у житті громади. Єврейські громадяни об’єднувалися і брали участь у громадському житті; їхню історію не можна зводити до упереджень, спрямованих проти них.

1933–1945

Нацистське правління · Коли керує упередження

Нацистський режим використовував вигадані расові категорії, щоб організувати відчуження, позбавлення власності та геноцид.

Переписаний законник

Після 1933 року нацистський режим виключив євреїв через наступні закони. Нюрнберзькі закони 1935 року позбавили євреїв повних громадянських прав та обмежили шлюб за допомогою винайдених расових категорій. Чиновники перетворили антисемітську ідеологію на адміністративні правила. Ці класифікації були знаряддям переслідування, а не науковим описом людей.

Свідок пише у відповідь

Девід Фікс написав докладну розповідь про листопадовий погром 1938 року для своїх дітей після того, як дістався Англії. Він описав, як його хазяйка-християнка Гедвіга Шмідт переховувала його. У його листі зафіксовано насильство та індивідуальний акт допомоги. Це показує, що люди стикалися з вибором у суспільстві, яке переслідувало.

Машина переслідування

Голокост — це систематичне переслідування та вбивство шести мільйонів європейських євреїв нацистською Німеччиною та її союзниками та колабораціоністами. Війна розширила вплив режиму. Державні інституції, окупація та багато учасників зробили геноцид можливим; розповідь, зосереджена лише на одному лідері, не може пояснити, як це сталося.

Після 1945р

Післявоєнні життя і пам'ять · Пам'ять - це початок

Після 1945 року відбудова й критичне осмислення успадкованих уявлень стали частиною боротьби з антисемітизмом, що тривав.

Громада відновлюється після геноциду

Голокост зруйнував життя німецького єврейства. Ті, хто вижив, і ті, хто прибув пізніше, відбудовували громади, хоча їхнє ставлення до Німеччини відрізнялося. Довкола цих злочинів сформувалася національна культура пам’яті. Водночас сучасний єврейський досвід охоплює релігію, родину та звичайне громадське життя поряд із пам’яттю про переслідування.

Церква протистоїть своїй спадщині

У 2015 році протестантська церква Німеччини виступила проти антиєврейської спадщини Лютера. У 2016 році вона відхилила місію з навернення євреїв і підтвердив відновлення відносин з юдаїзмом. Ці рішення стосувалися вчень, які допомогли надати ворожості переконливе обґрунтування. Інституційна реформа є частиною історії, оскільки успадковані упередження можна перевірити та відкинути.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Нацистська спадщина, невдоволення відповідальністю за Голокост і марксистсько-ісламістська співпраця допомагають пояснити кризу в Німеччині після 7 жовтня.

Минуле не береже людей

Після Голокосту Німеччина створила громадську культуру пам’яті. У межах цієї культури єврейські громади перебудували своє життя. Пам'ять про знищення єврейського життя, однак, не гарантувала безпеки людей, які там живуть зараз.

Після 7 жовтня моніторингова організація RIAS зафіксувала стійке зростання антисемітських інцидентів. До 2025 року його загальний річний обсяг більш ніж у три рази перевищував базовий рівень. Збільшення вийшло за рамки аргументів на екрані: люди стикалися з погрозами та нападами, тоді як країна продовжувала публічно говорити про свій обов’язок пам’ятати.

Голокост використовують проти живих євреїв

Німецький антисемітизм перетворив релігійну підозрілість на расове відчуження та геноцид. Післявоєнна пам’ять заперечила це, але ультраправі расові теорії змови та заперечення Голокосту продовжувалися. Інша відповідь уникала відповідальності, перевернувши звинувачення: євреї через Ізраїль були зображені як нові нацисти. Антиімперіалістична ворожнеча могла б запозичити мову антифашизму, націлюючись на євреїв.

RIAS описує випадок з єврейським музикантом, якого змушують засудити геноцид, а потім називають дітовбивцею та єврейським нацистом і фізично стримують. Політичне звинувачення перетворилося на вимогу, щоб один єврей відповідав за Ізраїль. Звинувачення у вбивстві дітей відродило зображення кривавого наклепу; нацистський ярлик перевернув історію переслідувань євреїв. Тут поведінка викриває антисемітизм: основою для приниження та примусу стала єврейська ідентичність особи, а не рішення уряду.

Спільний ворог об’єднує рухи

Берлінська влада описує прихильників Хамасу та світських прихильників НФВП, які організовуються під егідою VPNK, а також співпрацюють з певними марксистськими групами. Їх спільна ворожість до Ізраїлю може переважити несумісні релігійні та політичні переконання. Інші ліві частини відкинули агітацію. Це задокументований зв’язок між лівими та ісламістами, а не припущення щодо кожного протестувальника.

Деякі релігійні фундаменталістські настрої в громадах іммігрантського походження виникли ще до 7 жовтня, як показало давніше дослідження в шести країнах. Цей фон не може виміряти сучасне населення Німеччини або пояснити кожен напад. Тим часом RIAS також зафіксувала зростання ультраправих інцидентів. Сплеск стався в умовах, коли організована співпраця, поширення звинувачень і незалежні расові екстремісти могли посилити ворожість до тих самих єврейських сусідів.