Антисемітизм: Греція

Історія грецьких євреїв включає грекомовні романіотські громади та сефардські громади, сформовані після іберійського вигнання. Салоніки перетворилися на великий єврейський центр під османським пануванням.

Дослідіть країну: Греція

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Громаду з глибоким місцевим корінням оголошують чужою

Історія грецьких євреїв включає грекомовні романіотські громади та сефардські громади, сформовані після іберійського вигнання. Салоніки перетворилися на великий єврейський центр під османським пануванням. Приєднання міста до Греції в 1912 році змінило аргументи щодо національної належності. Націоналістична ворожнеча могла наклеїти на місцевих євреїв ярлик іноземців або нелояльних, і напад у кварталі Кемпбелл 1931 року показав, як чутки можуть мобілізувати насильство. Пізніше німецька окупація нав’язала інший, геноцидний расовий проект.

До 1912 року

Давнє коріння · Більш ніж одна єврейська Греція

Різні мови й історичні шляхи сформували громади, чиє різноманіття згодом стирали національні стереотипи.

Грекомовне єврейське життя

Романіотські єврейські громади виникли в грекомовному світі задовго до прибуття сефардських біженців з Іспанії. Їхня мова та релігійні традиції мали місцеве коріння. Називання всіх євреїв іноземними прибульцями стирає цю історію та плутає релігійні відмінності з відсутністю належності.

Сефардський світ Салонік

Після вигнання з Іберії євреї-сефарди заснували велику громаду в османських Салоніках. Юдео-іспанська мова стала важливою мовою повсякденного життя. Жителі євреї працювали в різних професіях і допомагали формувати місто. Їхня історія була закладена в його порту, районах та установах.

Кордон змінює питання належності

Салоніки увійшли до складу Греції в 1912 році. Громада, заснована під владою Османської імперії, тепер жила в грецькій національній державі. Дебати про мову, громадянство та національну ідентичність можуть перетворити знайомих місцевих жителів на чужинців. Новий кордон не перекреслив їхнього колишнього життя в місті.

1931

Націоналістичне насильство · Чутка запалює околиці

Напад на район Кемпбелл перетворив твердження про національну лояльність на привід для нападу на єврейських мешканців.

Звинувачення в нелояльності

У 1931 році в Салоніках поширювалися звинувачення в нелояльності євреїв. Націоналістична риторика зображувала меншість як внутрішню загрозу. Такі історії не просто критикували поведінку названої особи. Вони просили аудиторію ставитися до сусідів-євреїв як до колективних підозрюваних.

Район Кемпбелл

Нападники-націоналісти напали на єврейський район Кемпбелл і підпалили будинки. Сім'ї постраждали через те, що їх громада стала мішенню. Ця подія перетворила громадську агітацію на локальне насильство: на людей, які жили в місті, нападали так, наче їм там не належало місце.

Мотив змінився

Це було націоналістичне антиєврейське насильство до нацистської окупації. Старіші упередження можна було адаптувати до суперечок про те, хто вважається греком і хто нібито загрожує нації. Твердження нападників про колективну нелояльність було звинуваченням, а не доказом щодо жителів, на яких вони напали.

1941–1944

Окупація та вбивство · Салоніки втрачають свій єврейський світ

Німецька окупація перетворила велику громаду на мішень для депортації та знищення.

Різні окупаційні зони

Греція опинилася під німецькою, італійською та болгарською окупацією, і єврейський досвід у цих зонах відрізнявся. В окупованих німцями Салоніках переслідування різко посилилися. Виявлення контролюючої влади пояснює, чому небезпека сім’ї може змінитися, коли змінюється карта окупації.

Потяги 1943 року

Німецька влада депортувала євреїв Салонік, переважно до Освенціма, у 1943 році. Реєстрація, примусова концентрація та позбавлення власності передували транспортуванню. Громаду з століттями місцевого життя було позбавлено прав і видалено шляхом організованої операції. Більшість депортованих було вбито.

Відсутність громади в місті має причини

Руйнування не було незрозумілим зникненням колись процвітаючої громади. Нацистська політика, окупаційна влада та участь у переслідуваннях породили це. Опір, переховування та допомога також існували, але не змогли запобігти нищівним втратам. Пізніше місто успадкувало як відсутність, так і відповідальність пояснити це.

1945 і після

Після повернення · Ті, хто вижив, повертаються до зміненого міста

Історія після окупації стосується зруйнованих громад, втраченого майна та відбудованих життів.

Повернення без старого світу

Євреї, які вижили, поверталися туди, де їхніх рідних було вбито або вивезено, а будинки й установи громад зруйновано або захоплено. У Салоніках масштаби вбивств змінили місто. Повернення на знайому вулицю не означало відновлення стосунків і безпеки, які колись робили її рідним домом.

Кому дозволяли належати до суспільства?

Довоєнні націоналісти ставили під сумнів приналежність євреїв до Греції. Тоді нацистська влада нав’язала расову категорію, яка взагалі переважила громадянство. Ці звинувачення мали різний політичний контекст, але обидва ігнорували місцеве життя. Простеження цих змін показує, як виключення може отримати нові обґрунтування.

Життя після катастрофи

Традиції романіотів і сефардів продовжилися через тих, хто вижив, та їхніх нащадків. Отже, історія включає в себе як відновлення, так і втрати. Виживання громади не зменшує переслідування; він повертає власні мови, роботу та вибір людей до історії, яку часто розповідають лише через дії їхніх ворогів.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Ворожнеча грецьких націоналістів і неонацистів зустрілася з ворожими наративами лівих радикалів і конкретними ісламістськими загрозами у відновленому нападі на євреїв.

Попередження нагадує спалену околицю

У 1931 році в Салоніках стався підпал єврейського кварталу Кемпбелл. Десятиліттями пізніше, у 2026 році, Центральна рада єврейських громад Греції посилалася на цю історію, коли попереджала про патрулі залякування в місті.

Це порівняння було попередженням громади, а не твердженням, що та сама організація збереглася незмінною. Воно пояснювало, чому заперечення єврейської присутності мало особливу вагу. Місто, єврейське життя якого зазнало нищівних переслідувань, знову чуло, що дехто може вирішувати, кому раді на його вулицях.

Стара історія про паразитів знаходить політичне прикриття

Історія Греції включає напад у кварталі Кемпбелл в 1931 році, знищення нацистами єврейських Салонік і пізнішу неонацистську ворожість. Ці традиції зображували євреїв як аутсайдерів або внутрішню загрозу. Сучасна антикапіталістична мова може відродити той самий образ: аналіз заяви Рувіконаса Салоніки від 2026 року виявив опис ізраїльського капіталу як паразитичного проникнення в околиці.

Назвати ворога ізраїльським не вирішило питання, коли патрулі та погрози дійшли до євреїв, носіїв івриту та самих відвідувачів. Окрема загроза включала ймовірні змови ісламістів і підбурювання на підтримку ХАМАС, у тому числі підозрюваних мігрантів у конкретних розслідуваннях. Не було показано, що вони створюють єдиний союз із радикальними лівими. Суміш країни полягає в конвергенції націоналістичного відчуження, антиімперіалістичної демонізації та релігійної войовничості щодо місцевих єврейських цілей, з політичними ярликами, які іноді полегшують виправдання старій ворожості.

Пошкодження досягають місць пам'яті

У заявах єврейської громади описано осквернення меморіалів і кладовищ у Ларисі, Салоніках і Волосі у 2025 році. Записи релігійних об’єктів зафіксували частину пошкоджень; пізніші попередження також описували погрози та залякування живих людей.

Ці дві форми шкоди були пов’язані, але не тотожні. Напад на меморіал ставив під загрозу можливість зберігати єврейську історію в пам’яті. Погроза відвідувачу — можливість єврея бути присутнім нині. Громада домагалася захисту і для місць пам’яті, і для людей, чиє життя тривало довкола них.