Антисемітизм: Іран

Іранські євреї мали глибоке коріння задовго до сучасної держави. У частині суспільства Сефевідів і Каджарів релігійна ідея про те, що євреї були ритуально нечистими, слугувала виправданням обмежень і принижень.

Дослідіть країну: Іран

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Релігійна нечистота стає соціальною межею

Іранські євреї мали глибоке коріння задовго до сучасної держави. У частині суспільства Сефевідів і Каджарів релігійна ідея про те, що євреї були ритуально нечистими, слугувала виправданням обмежень і принижень. Періодичні переслідування включали примусове навернення, особливо в Мешхеді в 1839 році. Конституційні реформи та модернізація двадцятого століття відкрили нові можливості. Революція 1979 року знову змінила баланс: офіційне визнання юдаїзму співіснувало з політичною підозрою, тоді як офіційне заперечення Голокосту пізніше поширювало іншу антисемітську розповідь, запозичену з-за кордону.

Сефевідський і каджарський періоди

Релігійне відчуження · Сусіда оголошують нечистим

Релігійна ієрархія формувала повсякденні обмеження і могла перерости в примус.

Стара іранська громада

Перські єврейські громади мали власні мови, науку та місцеві традиції. Їхнє коріння не заважало релігійним авторитетам і правителям нав’язувати нижчий статус. Люди можуть бути частиною іранського суспільства протягом століть, стикаючись з обмеженнями, покликаними позначити їх як окремих.

Звинувачення в нечистоті

Деякі шиїтські авторитети вважали євреїв ритуально нечистими, що могло виправдати обмеження на контакти, громадський простір і повсякденну діяльність. Це було релігійне упередження, а не опис єврейських тіл. Місцеве правозастосування було різним, але ця ідея надала дискримінації, нібито священного обґрунтування.

Мешхед, 1839 рік

У Мешхеді в 1839 році насильство змусило єврейську громаду прийняти іслам. Деякі родини дотримувалися єврейських звичаїв приватно. Цей епізод показує різницю між умовним захистом правителя та закріпленим правом на свободу віросповідання. Публічна зміна віри під загрозою не може розглядатися як вільна згода.

1906–1979

Нові громадянські можливості · Євреї організовуються для місця в суспільному житті

Конституційна політика та модернізація розширили участь, не стираючи успадкованих упереджень.

Конституційне представництво

Конституційна доба в Ірані відкрила нові можливості політичного представництва, зокрема місце для представника євреїв у парламенті. Єврейські лідери об’єдналися для захисту інтересів громади. Ця зміна була важливою: тепер відстоювати права можна було через громадянські інституції, а не лише завдяки особистому доступу до правителя.

Організація громади як прояв самостійності

Анджоман-е Каліміан представляв інтереси єврейської громади, зокрема в соціальній підтримці та освіті. Така організованість робила євреїв активними учасниками громадського життя Ірану. Організація також відповідала на практичні проблеми вразливості громади. Установи меншини часто задовольняли і звичайні потреби громади, і потребу захищати її членів від дискримінації.

Модернізація змінює можливості

У період Пехлеві єврейська освіта, професії та економічні можливості розширилися. Це ознаменувало значну зміну в порівнянні з попередніми правовими та соціальними обмеженнями. Більш широка участь не означала зникнення всіх упереджень, але вона демонструє, що незахищеність не була ні постійною, ні єдиним історичним досвідом спільноти.

1979 і після

Революція і підозра · Визнання і страх приходять разом

Нова республіка визнала юдаїзм, тоді як відома страта зробила політичні підозри відчутними.

Повернення Хабіба Елганяна

Бізнесмен і лідер єврейської громади Хабіб Елганян повернувся до Ірану під час революції, вважаючи, що його уникнення політики захистить його. Революційна влада заарештувала його в березні 1979 року. Його особисті очікування зіткнулися з новим режимом, який вирішував, кого вважати політичним ворогом.

Страта посилає сигнал

Після короткого революційного судового процесу за звинуваченнями в сіоністському шпигунстві та інших злочинах Елганян був страчений 9 травня 1979 року, а його майно конфісковано. Страта налякала єврейську громаду та сприяла еміграції. Політичне звинувачення проти відомого діяча мало наслідки далеко за межами підсудного.

Визнання не вирішує питання рівності

Конституція Ісламської Республіки визнає євреїв релігійною меншиною та забезпечує представництво в парламенті. Ці положення співіснують із обмеженнями та політичним тиском. Правове визнання є реальним; воно не встановлює, що кожен громадянин має рівний статус або що єврейське общинне життя вільне від підозр.

1998–2016

Офіційне заперечення · Режим заперечує злочин, який йому не потрібно було вигадувати

Офіційне заперечення Голокосту імпортувало твердження про міжнародну змову в політичні повідомлення Ірану.

Запозичена мережа заперечення Голокосту

Іранські офіційні особи вітали міжнародних заперечувачів Голокосту та пропагували їхні твердження. У 2006 році науково-дослідний інститут Міністерства закордонних справ організував конференцію заперечувачів Голокосту. Це були задокументовані рішення пов’язаних з державою суб’єктів. Вони не доводять, що кожен іранець погоджувався з цими твердженнями або поділяв політику режиму.

Звинувачення, що стоїть за запереченням

Заперечення Голокосту зображує вбивство європейських євреїв як вигадану або перебільшену історію, яка служить єврейській владі. Перекладає підозру на жертв та їхніх нащадків. Його політичне використання проти Ізраїлю не робить його фактичним описом нацистських злочинів; геноцид задокументовано великими незалежними доказами.

Місцеві євреї не є чужим урядом

Євреї Ірану мають своє релігійне, сімейне та громадянське життя. Ставлення до них як до представників Ізраїлю замінює ці життя колективним звинуваченням. Небезпека виникає, коли суперечка за участю держави стає історією про те, що євреї всюди діють як одна прихована політична сила.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Державна релігійна ідеологія, заперечення Голокосту та спонсорування як ісламістських, так і світських збройних угруповань забезпечили нападам 7 жовтня вже сформовану інфраструктуру.

Ворог уряду стає тягарем для сусіда

Іранські євреї мають історію набагато давнішу, ніж Ісламська Республіка. Проте офіційна риторика неодноразово зображувала євреїв через теорії змови та заперечення Голокосту, тоді як держава підтримувала збройні групи, які воюють з Ізраїлем.

Після 7 жовтня цей конфлікт спричинив новий тиск на меншість, яка вже живе під релігійними та політичними обмеженнями. Бути громадянином Ірану не захищало єврея від того, що до нього ставляться як до пов’язаного з Ізраїлем. Зовнішній ворог уряду може стати тягарем, покладеним на людей, батьківщиною яких був Іран.

Релігійна підозра стає державною владою

Давніші релігійні обмеження ставили належність іранських євреїв до суспільства в залежність від умов. Ісламська Республіка розширила поширення ворожості через офіційні ЗМІ, заперечення Голокосту та силові структури. Твердження про те, що сіоністи таємно контролюють західні держави, відтворюють давнішу теорію змови про владу євреїв, видаючи її за геополітику.

Іран також спонсорував ісламістські ХАМАС і «Палестинський ісламський джихад» поряд зі світською організацією «НФВП — Генеральне командування». Зв’язок між ідеологіями забезпечували реальний державний спонсор і збройна мережа. Після 7 жовтня колективне звинувачення зачепило й самих іранських євреїв: спостерігачі за свободою віросповідання описують тиск на лідерів громади та арешти у 2025 році. Єврейська ідентичність стала приводом припускати вірність Ізраїлю. Тут поєднання форм ворожості задається насамперед державою та її регіональними союзами, а антисіонізм дає змогу зображувати примус щодо релігійної меншини всередині країни як захід безпеки.

Конфлікт доходить до кухні та синагоги

У серпні 2025 року уряд Австралії заявив, що його розвідувальна служба оцінила, що Іран керував двома нападами, здійсненими минулого року: одним на єврейський бізнес у Сіднеї та іншим на синагогу в Мельбурні. Це було приписування спецслужб, а не вирок суду.

Об’єкти нападів розташовувалися поза межами і Ірану, і Ізраїлю. Вони належали до єврейського життя Австралії. Це звинувачення показало, як конфлікт між державами міг зачепити людей у третій країні через установи, обрані мішенями саме тому, що вони єврейські.