Антисемітизм: Нова Зеландія

Єврейські торговці та родини допомагали будувати колоніальні громади в Аотеароа Новій Зеландії з 1830-х років. Участь у громадському житті стала можливою рано, але пізніші імміграційні правила заборонили в'їзд багатьом євреям, які рятувалися від нацизму.

Дослідіть країну: Нова Зеландія

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Приналежність вдома, бар'єри на кордоні

Єврейські торговці та родини допомагали будувати колоніальні громади в Аотеароа Новій Зеландії з 1830-х років. Участь у громадському житті стала можливою рано, але пізніші імміграційні правила заборонили в'їзд багатьом євреям, які рятувалися від нацизму. Ці події відбувалися на землях маорі під час британської колонізації. Вони показують, наскільки могли різнитися прийняття давніх сусідів і готовність впустити новоприбулих, чиє життя було в небезпеці. Сучасний антисемітизм також використовує міжнародні теорії змови та колективні звинувачення, а місцеві мешканці організовують протидію.

Від 1830-х до 1860-х років

Ранні спільноти · Невелика громада пускає коріння

Прибулі євреї будують релігійне та громадянське життя в колонії, яка вже сформована історією Маорі.

Єврейська молитва у Веллінгтоні

Абрахам Горт прибув з Лондона в 1843 році і організував єврейську молитовну службу в Веллінгтоні того січня. Поряд із трудовим життям сім’ї створювали громадські інститути. Їхня історія належить до британської колонізації вже заселеної країни; Прибуття європейців не поклало початок історії Аотеароа.

Громади в кількох портах

Єврейські торговці діяли на півночі приблизно з 1830 року. Золота лихоманка пізніше привела англійських, німецьких і польських євреїв на Південний острів, у тому числі на Хокітіку. Переміщення між містами допомогло сформувати кілька спільнот, а не одну уніфіковану групу з однією професією чи міграційною історією.

Зробити звичайне життя можливим

Конгрегації створювали синагоги, похоронні товариства, освіту та допомогу новоприбулим. Такі інституції підтримували повсякденне єврейське життя серед невеликого, розсіяного населення. Їхня присутність має значення разом із історією упереджень: євреї були сусідами, які формували їхні громади, а не просто людьми, на яких діяли уряди чи ворожі рухи.

1861-1897

Громадянська участь · Громадські досягнення в колоніальному суспільстві

Політична кар’єра Юліуса Фогеля та юридична робота Етель Бенджамін розкривають участь, колоніальну владу та нерівні можливості.

Прем'єр-міністром стає редактор газети

Юліус Фогель прибув до Данідіна в 1861 році і редагував Otago Daily Times. У 1873 році він став першим єврейським прем’єр-міністром Нової Зеландії. Його кар’єра демонструє доступ до високої посади в колонії, але не робить успіх однієї видатної людини доказом того, що всі упередження зникли.

Участь у колоніальній владі

Фогель сприяв запозиченням, громадським роботам та імміграції. Швидке придбання короною землі маорі було центральним у цій програмі. Визнання його єврейського походження не ставить його поза колоніальною владою і не робить його політику представником євреїв. Політичні рішення необхідно розглядати через їхні конкретні наслідки для людей, яких вони стосуються.

Етель Бенджамін стає адвокаткою

У 1897 році Етель Бенджамін стала першою жінкою-адвокаткою Нової Зеландії. Вона працювала з єврейськими клієнтами та незалежними підприємицями, але чоловіче юридичне середовище обмежувало її доступ до своєї бібліотеки, спільних вечерь і професійного наставництва. Це задокументовані перешкоди для жінки в професії; не всі їх слід називати релігійною дискримінацією.

1931-1939 роки

Перешкоди для притулку · Заявка на імміграцію може вирішити майбутнє сім'ї

Імміграційні переваги та офіційний розсуд звужують шляхи втечі для людей, які зазнають нацистських переслідувань.

Кого вважають придатним?

Імміграційний закон 1920 року вимагав отримання дозволу від осіб, які не належать до британських та ірландських категорій, залишаючи питання відповідності на розсуд міністерства. У 1931 році обмеження для прибульців з Європи ще більше посилилися. Правила щодо капіталу, зайнятості та навичок надавали чиновникам значну владу над претендентами, чия потреба в безпеці не відповідала економічній системі відбору.

Обмежений шлях до безпеки

Між приходом Гітлера до влади та початком війни прийняли близько 1 100 переважно єврейських біженців із нацистської Європи. Багатьом іншим відмовили, нібито через складність інтеграції. Прийом дав справжню безпеку тим, хто прибув, але не змінив загальної обмежувальної політики. Оцінка стосується прибулих протягом кількох років, а не кількості тих, хто пережив Голокост.

Сусіди підтримують заяви біженців

Надзвичайний комітет допомоги біженцям у Крайстчерчі підтримував заяви єврейських та інших біженців від гітлерівського режиму до початку війни у вересні 1939 року. Його діяльність показує, що обмежувальні рішення зустрічали місцевий спротив. Допомога заявникові вимагала організованих зусиль, а доброзичливий комітет не міг сам надати дозвіл, який контролювали імміграційні чиновники.

1933-1945 роки

Голокост · Віддалений притулок з обмеженим входом

Нова Зеландія не перебувала під нацистською окупацією. Її зв'язок із Голокостом охоплює обмежений доступ до притулку, розділені родини та людей, які пережили переслідування й пізніше знайшли тут новий дім.

У концентраційних таборах людей утримували в жорстоких умовах, часто змушуючи до примусової праці. Табори знищення створювали для систематичного масового вбивства. Аушвіц-Біркенау поєднував обидві функції.

Біженцям відмовили у в'їзді

У пам’ятній промові 2021 року генерал-губернатор заявив, що Нова Зеландія відхилила 1731 офіційну заявку на імміграцію євреїв у період між 1936 і 1938 роками, тобто понад 70 відсотків отриманих. За цей час було прийнято ще 727 єврейських біженців. Це цифри заяв і вступу за визначені роки, а не підрахунок доль усіх, кому було відмовлено.

Довга подорож Ганса Джонсона

Сім'я Ганса Джонсона зберегла його розповідь про виїзд з Німеччини в 1938 році. Дозвіл на в'їзд не забезпечував негайного виїзду: проїзд було важко забронювати, а нацистські паспортні вимоги та перевірка гестапо додавали небезпеки. Його шлях через Великобританію та Канаду зрештою привів його до Нової Зеландії. Одна вдала втеча відкриває перешкоди, не повідомляючи нам, що сталося з кожним претендентом.

Безпека та розлука сім'ї

Після прибуття до Нової Зеландії Джонсон безуспішно намагався отримати дозвіл на в'їзд для своїх батьків. Їх примусили працювати в Берліні, депортували до Терезієнштадту та вбили в Освенцімі в жовтні 1944 року. Його свідчення пов’язує втрату однієї сім’ї з конкретною невдалою спробою порятунку. Безпека для сина не означала безпеки для батьків, які допомогли йому піти.

Після 1945р

Відновлення та пам'ять · Нові життя несуть історію втрат

Ті, хто вижив, а пізніше мігранти формують живу спільноту, а пам’ять також запитує, що Нова Зеландія відмовилася робити.

Виживання має різні шляхи

Люди, які пізніше оселилися в Новій Зеландії, виживали різними шляхами, включаючи переховування, втечу та ув'язнення в нацистських таборах. Їхній досвід неможливо звести до однієї історії вижилого. Прослуховування їхніх розповідей пов’язує сімейні історії за кордоном із життям, яке вони відбудували після того, як потрапили в новий дім.

Життя поза межами виживання

Розповіді тих, хто вижив, описують також роботу, музику, родину та участь у громадському житті Нової Зеландії. Це подальше життя належить до історії поряд із переслідуваннями й утратами. Людина не зводиться до пережитого насильства, а відбудова майбутнього не скасовує втрати рідних чи наслідків вимушеного переселення.

Пам'ятаючи про національну відмову

У промові пам'яті Голокосту в січні 2021 року генерал-губернаторка Петсі Редді визнала історичну відмову Нової Зеландії приймати єврейських біженців. Вона пов'язала пам'ять із боротьбою проти расизму та дотриманням зобов'язань перед біженцями. Офіційне визнання не скасовує минулих рішень, але ставить під сумнів просту національну розповідь про гостинність і невинність завдяки віддаленості.

2023-2026

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Онлайн-змова та колективне звинувачення досягають невеликої спільноти з глибоким місцевим корінням; сусіди також організовуються проти ворожнечі.

У клас заходить далека війна

Після терактів ХАМАС 7 жовтня 2023 року Центр Голокосту Нової Зеландії отримав більше скарг на антисемітизм у школах. Він розпитував батьків про досвід дітей і вимагав від навчальних закладів відповіді.

Дитина в Новій Зеландії не вирішує дії уряду за кордоном. Змусити цю дитину відповідати за Ізраїль перетворює політичний гнів на колективне звинувачення. Опитування Центру дає змогу сім'ям-учасникам висловитися; він не може визначити, наскільки поширеним був цей досвід серед кожного учня.

Звинувачення подорожує між екранами

У матеріалах, зібраних протягом 2024 року, Інститут запобігання ненависті в інтернеті виявив як старі теорії змови про уявний єврейський контроль, так і колективні звинувачення, пов'язані з Ізраїлем. Поєднання різнилося між платформами. Це відібрана вибірка онлайн-ворожості, а не портрет кожного новозеландця.

Оцінка NZSIS за 2026 рік також описує людей, які досліджують суперечливі екстремістські ідеології в Інтернеті. Протилежні ярлики не заважають одній людині використовувати різні ненависні наративи. Це спостереження не встановлює організований альянс і не визначає мотиви кожного інциденту.

Вирішивши залишитися сусідами

За викладом One Community, Єврейська рада повідомила про 143 антисемітські інциденти за 2025 рік, своє найбільше число за календарний рік. Показник відображає повідомлення громади; не кожен інцидент був фізичним нападом.

Були також публічні зобов’язання щодо іншого майбутнього. 22 липня 2025 року єврейські та мусульманські підписанти представили Угоду про гармонію в Будинку уряду. Вони пообіцяли діяти проти дискримінації та ізоляції. Угода фіксує вибір спільної роботи, а практичні результати залишаються для оцінки з часом.