7 жовтня й сьогодення · Туреччина · 2023–тепер

Релігійно-націоналістична політика та комуністичний антиімперіалізм знайшли спільну мову навколо ХАМАСу, тоді як місцеві євреї успадкували провину.

Дослідіть країну: Туреччина

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Релігійно-націоналістична політика та комуністичний антиімперіалізм знайшли спільну мову навколо ХАМАСу, тоді як місцеві євреї успадкували провину.

Книгарня не допускає єврейських покупців

26 жовтня 2023 року стамбульська книгарня відмовилася обслуговувати євреїв. Через два дні графіті були націлені на синагогу в Ізмірі. Репортажі про свободу віросповідання також зафіксували напад на рабина 7 жовтня та пізніший протест біля єврейської лікарні.

Це були люди й місця в Туреччині. Відмовляючи клієнтові через його єврейськість, ніхто не з’ясовував його переконань чи вчинків. Війна дала привід покладати на місцеву меншість відповідальність за події поза її контролем.

Історія визволення поєднує протилежні табори

У жовтні 2023 року Ердоган похвалив ХАМАС як визвольний рух. Пізніше Комуністична партія Туреччини схвалила акцію 7 жовтня, незважаючи на те, що заперечувала домінування ісламістів. Спільна історія антиімперіалістичного опору дозволила релігійним консерваторам і світським комуністам легітимувати той самий збройний рух, не поділяючи його теології.

Звіт партії засуджував антисемітизм, але закликав турецьких євреїв позбутися сіоністської ідеології та моральної відповідальності за ізраїльську агресію. Суперечність показує, як діє політична маска: на місцевих євреїв покладають колективний обов’язок ще до того, як вислухають їхні особисті погляди. Разом із конспірологією релігійних медіа та націоналістичними перевірками лояльності меншин ця вимога полегшувала ігнорування незахищеності євреїв. Відмова обслуговувати євреїв у стамбульській книгарні показала, де могла завершитися абстрактна солідарність: біля дверей звичайного підприємства в Туреччині.

Стара невпевненість у приналежності

Турецький податок на багатство 1942 року показав, як державна політика могла позбавляти меншини участі в національному житті. Єврейські та інші немусульманські підприємства постраждали непропорційно. Цей давніший досвід залишався однією з причин, чому нове виключення викликало страх.

Після 7 жовтня твердження уряду, що Туреччина ніколи не знала антисемітизму, погано узгоджувалося з повідомленнями про напади, вандалізм і виключення. Для турецьких євреїв труднощі полягали також у визнанні самої проблеми: як забезпечити безпеку, якщо заперечуються її історія та нинішнє існування?