Антисемітизм: Росія

Російська імперія приєднала численне єврейське населення разом з анексованими територіями поділеної Польщі. Імперська влада обмежувала місце проживання євреїв смугою осілості та запроваджувала інші правові обмеження.

Дослідіть країну: Росія

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

Імперія перетворює меншість на проблему

Російська імперія приєднала численне єврейське населення разом з анексованими територіями поділеної Польщі. Імперська влада обмежувала місце проживання євреїв смугою осілості та запроваджувала інші правові обмеження. Давні релігійні упередження стали основою державної політики. Згодом націоналістичні рухи звинувачували євреїв у потрясіннях, погроми втілювали ці звинувачення в насильстві, а підроблені «Протоколи» давали їм готовий сценарій для поширення. Радянська емансипація поклала край царським обмеженням, але пізніші кампанії Сталіна відновили колективну підозру іншою політичною мовою.

1791–1917

Імперські обмеження · Кордон переміщується через населені землі

Імперія анексувала єврейські громади, а потім обмежила місце проживання їхніх членів.

Поділи Польщі змінюють карту

Анексії Росією польських територій поставили велике єврейське населення під владу імперії. Ці громади не прибули раптово з-за кордону; суверен над ними змінився. Проте держава розглядала їхню присутність як особливу проблему, яка потребує окремих правил.

Смуга осілості

Смуга осілості обмежувала проживання більшості євреїв визначеними західними територіями імперії, з винятками для окремих категорій. Вона простягалася землями, нині поділеними між кількома країнами. Єврейська ідентичність могла визначати, чи дозволено людині жити деінде. Це була межа всередині імперії, а не просто кордон сучасної Росії.

Життя, кероване винятками

Дозволи на проживання та обмеження щодо освіти та працевлаштування обмежують можливості. Деякі євреї знаходили шляхи через правила; багато хто залишався обмеженим ними. Економічні труднощі не можна пояснити стереотипом про єврейську роботу. Їх також слід розуміти через інститути, які обмежують звичайний вибір.

1881–1903

Погроми · У національній кризі меншості відводять роль лиходія

Чутки та політична ворожість допомогли перетворити заворушення на напади на єврейських сусідів.

Після вбивства

Після вбивства царя Олександра II у 1881 році антиєврейські напади поширилися по частинах імперії. Чутки покладали на євреїв колективну відповідальність за нестабільність. Жертви були мішенню за приналежність до спільноти, а не тому, що докази пов’язували кожну з них із вбивством.

Насильство потребує нагоди

Погроми включали напади на людей, будинки та підприємства. Підбурювання та неспроможність захисту допомогли зробити насильство можливим, хоча роль влади змінювалася залежно від події. Називаючи погром спонтанним, можна приховати, як існуюча атмосфера виключення заздалегідь визначала його мішені.

Кишинів, 1903

Кишинівський погром 1903 року відбувся в місті, яке нині розташоване в Молдові, а тоді було частиною Російської імперії. Хибне звинувачення в ритуальному вбивстві допомогло розпалити ворожнечу. Міжнародний резонанс погрому виявив закономірність: місцеве насильство могло спиратися на міф, який уже поширився в релігійних і політичних культурах.

1903 і після

Теорія змови на експорт · Фальшива зустріч набуває справжніх жертв

«Протоколи» перетворили вигадану історію про змову на сценарій, який міг долати мовні й державні кордони.

Документ без реальної зустрічі

«Протоколи сіонських мудреців» нібито розкривали єврейський план світового панування. Це була підробка, що запозичувала фрагменти давнішого твору, не пов’язаного з євреями. Рання публікація в Росії не робила її справжнім документом. Єврейського зібрання, яке текст начебто документував, не існувало.

Саме суперечність робить вигадку привабливою

Підробка пов’язувала банки, газети, революції та уряди з єдиним уявним єврейським керівником. Тому відповідальність за протилежні події можна було покладати на того самого ворога. Читачам пропонували спосіб оминути складність сучасної політики, трактуючи все як докази прихованого плану.

Викриття не зупиняє поширення

Текст був публічно викритий як шахрайський, але продовжував поширюватися міжнародним світом. Публікації Генрі Форда та нацистська пропаганда допомогли посилити відповідні твердження. Підробка може вплинути на події після її розвінчання, якщо її аудиторія цінує звинувачення більше, ніж докази.

1948–1953

Сталінські переслідування · Держава вигадує ворога серед власних громадян

Сталінські кампанії представляли єврейську культуру та єврейських фахівців як ознаки відданості іноземним силам і нелояльності до держави.

Попередня обіцянка рівності

Революція поклала край царській правовій дискримінації, а радянська ідеологія офіційно засуджувала антисемітизм. Цей розрив зі старим режимом мав значення. Тому пізніші переслідування слід пояснювати як відступ від попередніх змін, а не як позачасову рису всіх комуністичних переконань чи кожного періоду радянської влади.

Безрідні космополіти

Пізні кампанії Сталіна були спрямовані проти діячів єврейської культури та єврейських фахівців через звинувачення у зв’язках із закордоном і нелояльності. Єврейські установи придушували, а єврейських письменників страчували. У риториці часто уникали прямого твердження, що євреї є ворогами, водночас роблячи єврейське походження визначальним для вибору підозрюваних.

Сфабрикована «справа лікарів» розвалюється

У січні 1953 року режим звинуватив групу лікарів, багато з яких були євреями, у змові з метою вбивства радянських лідерів. Справа була сфабрикована. Після смерті Сталіна в березні того ж року звинувачення були відкинуті. Державна влада створила гадану небезпеку; його оголошення ніколи не було доказом існування змови.

2023–тепер

7 жовтня й сьогодення · 7 жовтня й сьогодення

Імперське виключення й радянські антисіоністські теорії змови повернулися через державну пропаганду та полювання на євреїв у Дагестані.

Зал прильоту стає мисливським угіддям

Наприкінці жовтня 2023 року поширилися чутки, що ізраїльтяни прибувають до Дагестану. Натовп обшукував готелі, і натовп штурмував аеропорт Махачкали, шукаючи пасажирів-євреїв і перевіряючи особи. Подорож, яка мала закінчитися після прибуття, стала загрозою для людей, яких виділили як євреїв.

Human Rights Watch також задокументувала напад на будівельний майданчик єврейського громадського центру. Насильство зачепило і мандрівників, і місцеве єврейське життя. Звинувачення в тому, що людина ізраїльтянин, було лише початком: шукали саму єврейську ідентичність.

Старий ворог держави отримав нове ім’я

Російська імперія обмежувала євреїв законом. Згодом сталінські кампанії зображували їх безрідними змовниками, відданими чужим державам. Радянський антисіонізм допоміг надати давнішому звинуваченню євреїв у чужинності вигляду політичного судження. Дослідники простежують його збереження в сучасній державній риториці, зокрема використання єврейського походження Зеленського для стигматизації України.

Після 7 жовтня агітація на Північному Кавказі перейшла від ворожості до прибулих ізраїльтян до пошуку самих євреїв. Ліхачов стверджує, що офіційне підбурювання та риторика солідарності заохочували відчуття, що таку ворожість можна терпіти. Не було доведено, що натовп в аеропорту виконував наказ Кремля. Але націоналістична пропаганда, успадковані радянські теорії змови та місцева мобілізація могли посилити те саме звинувачення: єврей був ворогом, чия особистість виправдовувала виключення, навіть коли мова починалася з Ізраїлю.

Захист дає збій, коли це необхідно

Human Rights Watch встановила, що під час насильства в Дагестані поліція дозволяла натовпам обшукувати готелі в пошуках євреїв і спочатку не припиняла перевірок паспортів. Люди під загрозою не могли розраховувати, що влада забезпечить їм надійний захист.

Ця неспроможність надала звинуваченням натовпу практичної сили. Це вже були не лише чутки, що лунали публічно: незнайомці могли вимагати підтвердити особу й вирішувати, кому дозволено пройти. Для євреїв, які опинилися в цій ситуації, належність до суспільства залежала від захисту, який ніколи не мав надаватися лише за певних умов.