Захист і нерівність · Марокко · ХІІ–ХІХ ст

Релігійна ієрархія, правителі, що вдавалися до примусу та сегреговані квартали сформували раннє антиєврейське відчуження в Марокко.

Дослідіть країну: Марокко

Опубліковано WTJПублікацію оновлено

ХІІ–ХІХ ст

Захист і нерівність · Сусід може мати захист і водночас залишатися підлеглим

Релігійна ієрархія, правителі, що вдавалися до примусу та сегреговані квартали сформували раннє антиєврейське відчуження в Марокко.

Умови захисту

За статусу зіммі єврейські громади могли сповідувати свою релігію та зберігати громадські інституції. Натомість вони сплачували особливий податок і перебували в підпорядкованому правовому становищі. Це допомагало зберігати багатовікову єврейську присутність, але унеможливлювало рівноправність. Захист і дискримінація були частинами однієї системи; її застосування різнилося залежно від правителя й місця.

Коли захист поступається місцем примусу

Під правлінням Альмохадів у дванадцятому столітті євреї стикалися з тиском, щоб навернутись або втекти. Маймонід писав про примусове навернення, живучи у Фесі, перш ніж знову залишити його в 1165 році. Його відповідь стосувалася реальної дилеми виживання. Переслідування виникло внаслідок прагнення правителя до релігійного конформізму, а не через неминучий конфлікт між сусідами.

Межа меллаху

Фес, а пізніше Марракеш заснували окремі єврейські квартали, відомі як меллах. У Марракеші євреїв переселили в оточений муром район у шістнадцятому столітті. Такі квартали могли б забезпечити життя громади та певну міру безпеки, водночас забезпечуючи відокремлення. Ворота вказували на те, що євреї займали нерівне місце в місті.